Пошук  
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

“Не раз натрапляв у текстах на слово облік у розумінні “обличчя”. Чи правомірне таке вживання? “

Коли йдеться про моральні якості людини, її духовні, творчі особливості, норми поведінки, а також про найхарактерніші ознаки предмета, явища, що виражають його суть, користуються іменником обличчя в переносному значенні: “Обличчям будь-якого театру є його репертуар” (з журналу); “Врубель Врубелем, а ти мені покажи власне обличчя” (Юрій Збанацький).

Часом в усному мовленні, а то й на письмі замість лексеми обличчя безпідставно вживають облік. Адже слово облік в українській мові має іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо). “Чекати бульдозера неможливо, почнуться польові роботи, кожні робочі руки будуть на обліку” (Микола Руденко); “Різне нафтове устаткування (на промислі), що валялося скрізь без догляду й обліку, складалося в купи” (Олесь Донченко). Від облік походять обліковець, обліковий, облікувати і т. ін.

* * *

“Чим відрізняється вживання лексем палац, палацовий від двірець, двірцевий?”

Основний прикметник до іменника палац — палацовий, а наші ЗМІ чомусь подають двірцевий переворот, двірцеві інтриги, хоча слово двірець — це не палац, а вокзал, залізнична станція. З творів українських класиків: “Приїхали у Львів на дворець” (Осип Маковей); “Вікно моє виходило на залізничний двірець” (Володимир Самійленко); “Ось бачить він себе серед сотень невідомих людей, що спішать їхати кудись і товпляться на великому залізничному двірці” (Мирослав Ірчан); “Міністр інкогніто прибув. “Біжіть, стрівайте на двірці”, Защебетали горобці” (Олександр Олесь). У цьому значенні (“вокзал, залізнична станція”), на думку деяких лінгвістів, слово двірець варто повернути до активного вжитку в літературній мові.

А палац — 1. Показна на вигляд велика будівля, призначена для мешкання монаршої чи аристократичної родини. “Палали і мінилися перламутром під першим промінням сонця кольорові вікна магнатських палаців” (Зінаїда Тулуб).

2. Представницька споруда, де містяться уряд, громадські або культурні установи. Палац “Україна”, палац урочистих подій.

* * *

“Чи споріднені іменники ангел, Євангелія, Благовіщення?”

Коли Київська Русь прийняла християнство і посилилися контакти з Грецією, до нас прийшло багато нових слів. Одні з них проникали через книжну старослов’янську (її називали ще церковнослов’янською) мову, що була свого часу літературною для багатьох народів, інші — усно. До книжних запозичень належать, зокрема, слова ангел і Євангеліє. Ангел грецькою означає “посланець” (ідеться не про звичайного посланця, а про особливого — з неба). Це релігійне значення слова на противагу світським (ангел — “заступник, оборонець взагалі” й “добра, гарна, лагідна людина, переважно жінка”) розвинулося згодом, на основі першого. Щоправда, для сучасної мови переносне вживання цього слова не типове. Не випадково СУМ супроводжує обидва значення ремаркою “застаріле”. У нас грецький іменник зазнав деяких змін, але варіант ангел усе-таки найприйнятніший для літературної мови, надто для конфесійного стилю. В інших стилях, зосібна в розмовно-побутовому, художньому, нарівні з основним варіантом уживають також янгол (ангол і янгел здаються менш перспективними).

Від тієї самої основи, що й лексема ангел, походить Євангеліє. Поділивши його на дві складові частини, одразу помітимо прозору спорідненість обох слів: Євангеліє дослівно означає “добра вість”. Її несли учні Ісуса Христа Матвій, Марко, Іоанн і Лука, розповідаючи людям про життя та діяння свого Учителя, наголошують автори посібника “Культура мови на щодень”.

Слово Євангеліє з грецької через церковнослов’янську мову спочатку засвоїлося в українській як іменник середнього роду. Таку форму зафіксовано у Словнику староукраїнської мови XIV-XV століть. Однак і це слово з часом трохи змінилося, зокрема, стало виступати в жіночому роді — Євангелія. Крім грецького запозичення Євангеліє, в українську ввійшла і його калька, причому з церковнослов’янським елементом благий (тобто “добрий”): благовіствованнє, що мало поширення в конфесійному стилі української мови. Натомість у писемну практику міцно вкоренилася назва свята у відповідному до фонетичних законів нашої мови оформленні — Благовіщення — день, коли, за Євангелієм, ангел Гавриїл оповістив діву Марію: “Не бійся, Маріє,— бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус” (Біблія, переклад Івана Огієнка).

* * *

“Які омоніми мають в українській мові російські займенники любой і другой?”

Це прикметник любий і числівник другий. Міжмовна омонімія є причиною вживання цих слів у не властивому їм значенні. Отже, правильні відповідники такі:

Російська

Українська

любой

будь-який (займ.)

дорогой,

любий (прикметник,

любимый

наголос на першому складі)

другой

інший (займенник)

второй

другий (числівник)

Запам’ятайте також стійкі словосполучення із займенниками, при вживанні яких внаслідок калькування російських відповідників іноді трапляються помилки:

Російська

Українська

в одном и том же (месте)

у тому самому (місці)

один и тот же

той самий

в подобном случае

у такому разі

подобным образом

таким чином

ни под каким видом

ні в якому (жодному) разі

в другой раз

іншим разом

Близькі, але не тотожні змістом займенники кожний, усякий, будь-який. Проте в певних контекстах вони можуть взаємозамінюватися. Заміна неможлива, коли займенники реалізують притаманні їм відтінки значення: кожний — “усі по одному”; всякий — “різноманітний, різний”; будь-який — “який завгодно на вибір”.

НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

META - украинская поисковая система Украинский портАл Старт Украина

Tata-2004
Перекласти з державної мови. ...