Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Не що інше — ніщо інше

Не що інше, як... Саме це, а не щось інше. “Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, бо вона не що інше, як жива схованка людського духу” (Панас Мирний).

Ніщо інше. Жодна інша річ, явище тощо. “Він захоплювався полюванням, ніщо інше його не цікавило” (з газети).

Коли Корсуня-Шевченківського, а коли Корсунь-Шевченківського

Читачі запитують: чому назву міста Володимир-Волинський у родовому відмінку однини пишуть Володимира-Волинського, а назву району в цьому ж відмінку — Володимир-Волинського? Чи правильно це?

Як відомо, географічні назви, що складаються з прикметника та іменника, відмінюються в обох частинах, наприклад: Веселі Боковеньки, Веселих Боковеньок. Це стосується й тих найменувань, де прикметник (або числівник) стоїть на другому місці. Корсунь-Шевченківський, Корсуня-Шевченківського, в Корсуні-Шевченківському.

Але прикметники, утворені від назв, другою частиною яких є прикметник (або числівник), відмінюються тільки в цій частині: в Кам’янець-Подільському районі, в Переяслав-Хмельницькій райдержадміністрації.

Порядок — лад

Слова-синоніми, надто коли йдеться про домашні, господарські справи чи взагалі справи невеликого гурту людей. “Великий порядок і чистота в хаті й надворі показували, що Сухобрусівни були добрі хазяйки” (Іван Нечуй-Левицький); “Дячиха господарювала і всьому лад давала” (Марко Вовчок). Уживається порядок і тоді, коли мовиться про громаду чи суспільство, але в такому разі його звичайно ставлять у множині: “Після татарщини нові порядки на Україні постали” (Панько Куліш). А якщо мають на увазі державну або суспільну систему, користуються тільки словом лад.

Борис Антоненко-Давидович справедливо зауважував, що у повсякденному мовленні в нас часто надуживають іменником порядок, зводячи до мінімуму широкі виражальні можливості української мови. “Приведи в порядок усі папери” замість упорядкуй усі папери, дай лад усім паперам; “Чи у вас усе в порядку?”, коли можна ліпше передати: “Чи у вас усе гаразд?”. Замість “У нашій сім’ї був такий звичний порядок” краще сказати: “У нашій сім’ї був такий звичай” або “У нашій сім’ї так повелося”. Не погані порядки, а безладдя (безлад), не підтримувати порядок, а пильнувати ладу.

Досадливий — досадний

Розрізняються значенням.

Досадливий — який виражає досаду. “Композитор диригував, але нервувався. Виривалися нетерплячі, досадливі рухи” (зі спогадів). Досадливий погляд, досадлива усмішка. Похідне — досадливо. Досадливо поморщився, досадливо покушуючи губи. Досадний — який викликає досаду; неприємний. Досадні звістки, досадні прорахунки, досадні слова. Похідне — досадно. “Мені досадно страх, що я вже не скінчу своєї літньої роботи” (Леся Українка), “Йому досадно і соромно — він не хотів би тепер стрічатися з Наталею” (Степан Васильченко).

Звинувачувати — обвинувачувати

Вживаються паралельно, однак у судочинстві — переважно обвинувачувати. Похідні — обвинувачення, обвинувальний. “Вислухавши обвинувальну промову агронома, голова сільгоспартілі не міг з неї второпати, чим же, власне, завинив бригадир” (з газети).

Пиловий — пильний

Помиляються ті, хто вважає їх тотожними. Ці слова не схожі значеннєво.

Пиловий — пов’язаний із пилом; що складається з пилу. Пилові частки, пилова буря.

Пильний — 1. Який відзначається увагою, спостережливістю тощо; уважний. Пильна людина, пильний погляд. 2. Який потребує термінового, негайного виконання. Пильна робота.

Копалини — копальні

“Син старого Будкевича працював у Кривому Розі на копалинах”,— читаємо в оповіданні молодого письменника. Автор помилково поставив тут слово копалини замість копальні. Іменника копалина в однині не вживають узагалі, а в множині він позначає підземні мінеральні поклади, що їх використовують люди для промислових та господарських потреб. У російській мові цьому слову відповідає ископаемые: “Колокольцев прекрасно мандрує по глобусу і мріє про подорожі й відкриття нових земель, нових копалин” (Олександр Копиленко).

А копальня — місце, де добувають корисні копалини; якщо це руда, то воно зветься рудня. Відповідниками цього іменника є російські копь, рудник, прииск. “Линуть глибокі копальні в серце залізне землі” (Володимир Сосюра).

Чи можна сказати “старий ветеран”?

Словосполучення старий ветеран у значенні “досвідчений, заслужений працівник у якійсь галузі” є тавтологічним, отже, стилістично не виправданим. Теоретично воно може існувати, якщо йдеться про вік цієї людини,— “старий (роками) ветеран”. Але в такому разі, щоб не склалося враження, що це тавтологія, краще похилий вік працівника підкреслити за допомогою інших лексем: сивий ветеран, срібноголовий ветеран і под.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

 
НАЗАД | ЗМІСТ | ВПЕРЕД

© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua