Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Букви при цифрах

Якщо першу частину відчислівникового слова подають цифрами, то другу приєднують до неї через дефіс: 62-мільйонний, 18-поверховий, 90-відсотковий, 75-квартирний, 150-річчя. Букви долучають до цифр тільки на позначення порядкових числівників: 8-й, 14-ї, 15-го, 11-му, 30-х (наприклад, 8-й поверх, з 14-ї години, 15-го березня, на 11-му кілометрі, на початку 30-х років).

Якщо закінчення числівника має одну літеру, до цифри додають лише її: перша — 1-а, друга — 2-а, сьому — 7-у, третю — 3-ю.

До римських цифр букви не ставлять: І квартал, у ІІІ кварталі, з ХVIII сторіччя.

За кордон — закордон

В українській літературній мові цілком правомірними є вислови поїхав за кордон, побував за кордоном, повернувся з-за кордону і т. ін. У кожному з них треба подавати окремо прийменник за (або з-за) та іменник кордон.

Але іноді сумніви щодо написання таких зворотів виникають у зв’язку з тим, що існує також лексема закордон, яка утворилася злиттям цих двох слів і означає “іноземні держави, чужі краї”. “Про закордон я мріяв тільки в дитинстві. Тому відрядження за кордон, хоч і не на зовсім постійну роботу, мене дуже схвилювало і налякало” (Олександр Довженко), “Десять хвилин вони говорять про інститут, про знайомих, про закордон” (Вадим Собко).

Зарубіжжя — те саме, що закордон. Близьке зарубіжжя.

Від них походять прикметники закордонний, зарубіжний. Перший передає поняття “який стосується закордону; який міститься, живе, здійснюється, виготовляється або видається там; прибулий, привезений звідти; пов’язаний з виїздом за кордон тощо”. Міністерство закордонних справ, закордонні друзі, закордонні міста, закордонні видання, закордонні товари, закордонне відрядження, закордонний візит. Такий самий зміст виражає синонім зарубіжний, але йому останнім часом безпідставно надають у мовленні перевагу перед закордонний. Зарубіжні країни, зарубіжна культура, зарубіжна преса, зарубіжні гості.

Болільник чи вболівальник?

Як наголошує мовознавець Олександр Пономарів, в українській спортивній термінології не без впливу російської мови незаслужено міцні позиції посідає слово болільник — пристрасний прихильник спортивних змагань. Закономірним у такому значенні є вболівальник (уболівальник), що походить від дієслова вболівати (уболівати) — переживати за щось, співчувати, піклуватися, дбати. Лексема боліти означає “давати відуття фізичного болю, завдавати страждань”. Від нього навряд чи доцільно утворювати болільник у спортивному розумінні. Тож це слово є невмотивованою калькою російського болельщик. Невмотивованою через те, що витісняє закономірне українське вболівальник (уболівальник). Керуючись лексичними й семантичними нормами нашої літературної мови, маємо писати й казати: палкий уболівальник (не болільник) футболу; на стадіоні зібралися найзавзятіші вболівальники (не болільники).

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

 
НАЗАД | ЗМІСТ | ВПЕРЕД

© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua

Во все времена свадьба это торжественное событие