Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Будівля — будова — побудова

Слова будівля і будова іноді бувають синонімами, позначаючи тотожні поняття. “Порожньо на подвір’ї, понуро стоять будівлі...” (Андрій Головко), “Де були пустині голі, Осяйних будов шпилі” (Максим Рильський). У цих реченнях обидва іменники передають результат будівельного процесу і відповідають російським здание, строение. Однак будова може означати ще й саме будування. “Будова брига закінчувалася” (Юрій Яновський), взаємне розміщення частин чого-небудь, конструкцію (будова атомів, будова земної кори, будова речення, будова машини). Є ще іменник побудова, що виражає зміст “завершення чогось”. Часом його ставлять замість лексеми будова, коли йдеться про структуру: побудова тіла. Це порушення літературної норми.

Будинок — дім

Як правильніше сказати або написати: “Ляшенко хоче бути господарем у своєму будинку” чи “Ляшенко хоче бути господарем у своєму домі”?

Будинок у сучасній українській мові виступає у значенні “будівля”, “житлове приміщення”, “приміщення державної, громадської, торговельної, наукової, культурно-освітньої установи, закладу”. Вживається зі словами: (будинок) відпочинку, інвалідів, побуту, творчості, дитячий, заїжджий тощо. Велика літера пишеться у власних назвах: Будинок актора, Будинок архітектора, Будинок культури, Будинок учителя.

У розумінні будівля використовується і слово дім. “Дім стояв під вітром та під іскрами й згорів дотла” (Іван Нечуй-Левицький). Але найчастіше цей іменник застосовують у значенні “квартира, сімейне вогнище”, а також “родина; люди, що там мешкають разом, та їхнє господарство”; зрідка — переносно. “В домі Глушака урочисто. У невістки Юлі, народної вчительки, народився син” (Олександр Довженко), “До рідного дому ноги людину самі несуть” (Олесь Гончар). Оскільки в наведеному на початку розділу реченні мовиться про сім’ю, родинне господарство, то правильнішим є формулювання другого варіанта: “Ляшенко хоче бути господарем у своєму домі”.

Будівельник — будівник — будівничий

Будівельник — людина, яка має будівельну спеціальність. Колектив будівельників, штаб будівельників. У складних словах вживається як прикладка: інженер-будівельник (а не інженер-будівник).

Будівник — узагальнена назва людини, яка бере участь у спорудженні чогось. Це поняття ширше, загальніше, ніж будівельник. Будівники магістрального каналу. Переносно: той, хто створює щось; творець. Входить також до складних слів: верстатобудівник, метробудівник, мостобудівник (а не верстатобудівельник, метробудівельник, мостобудівельник).

Будівничий. Те саме, що будівник, будівельник, а також архітектор. “З губернії приїхав будівничий” (Панас Мирний), “Випробуй себе, зваж, розваж! Бо не сліпець ти, а будівничий” (Євген Плужник).

Відігравати роль, а не значення

Чому не бажано вдаватися до словосполучення відігравати значення? В українській мові є фразеологізм відігравати роль, який семантично відповідає зворотові мати значення. Синонімічність висловів, зауважувала лінгвіст Євгенія Чак, штовхає деяких мовців на стилістичну помилку з дієсловом відігравати: вони поєднують його зі словом значення, утворюючи неправильне сполучення відігравати значення.

З фразеологізмом відігравати роль часом трапляється й інша трансформація: дехто замість відігравати вживає лексему грати і припускається ще однієї стилістичної похибки. Сказати “це не грає ролі” не можна. Словосполучення грати роль у літературній мові використовується лише в значенні “виконувати роль дійової особи в п’єсі” (наприклад, він грає роль Гамлета. Останнім часом частіше кажуть виконує — “виконує роль Гамлета”) або в значенні “удавати з себе когось” (приміром, “він грає роль благодійника”). Порівн. ще: “Богдан Ступка своєрідно грає роль Миколи Задорожного в драмі Івана Франка “Украдене щастя”, “Марія Бієшу чудово грає роль мадам Батерфляй в опері Джакомо Пуччині “Чіо-Чіо-Сан”. Сполученням грати роль можна передати це значення російського вислову, коли хтось удає з себе когось (за посадою, походженням, вдачею та ін.): “Він грав роль великого начальника” (хворого, щирої людини), тобто прикидався великим начальником, хворим, щирою людиною.

Зупинятися — спинятися

1. Переставати рухатися. “Під вікнами з гуркотом зупиняється на залізному ходу віз” (Михайло Стельмах). “Раптом він спиняється під зеленими деревами” (Олесь Гончар). 2. Прибувши куди-небудь, тимчасово оселятися, влаштовуватися там. “Ми зупинилися в недорогому, але чепурному готелі” (Олесь Досвітній). “Приїхавши до столиці у відрядження, Микола спинився у знайомих” (з журналу). 3. Затримуватися, зосереджуватися на кому-, чому-небудь. “Брюллов когось шукає між гостями, і його погляд зупиняється на старих професорах” (Оксана Іваненко), “Очі тонули в зелено-золотій глибині й спинялися на густих вербах над водою” (Іван Нечуй-Левицький). Але в переносному значенні “затримуватися на чомусь для характеристики, обговорення” та “утримуватися від якихось дій” у сучасній літературній мові вживають слово спинятися, а не зупинятися. “Усі, хто виступав на зборах, спинялися на проблемах рентабельності виробництва” (з газети). “Найглибша любов не спиняється перед самопожертвою” (Леонід Смілянський).

Коли вживають слово “плеяда”

Чи можна іменник плеяда поєднувати з лексемами негативного забарвлення? Плеяда означає групу визначних діячів певної епохи, галузі, котрі пов’язані спільністю поглядів, завдань. Вживається тільки у високому стилі: плеяда вчених, плеяда художників. “Українські оперні театри виховали цілу плеяду талановитих молодих співаків, які стали переможцями міжнародних конкурсів та фестивалів” (з журналу). У поєднанні зі словами негативного забарвлення цей іменник уживати не можна.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД
 
© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: tata@kreschatic.kiev.ua
Все виды токарных работ.