Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Особа — особистість

Часом цих іменників не розрізняють і пишуть: “Особа автора виявляється в доборі теми і в характерних, тільки йому властивих образах”,— або кажуть: “Ви наговорили мені багато образливого, прошу без особистостей!” Слово особа, наголошував Борис Антоненко-Давидович, означає одну людину, індивід: “Він сам, своєю кругленькою особою, стояв, зігнувшись над пательнею” (Михайло Коцюбинський). Коли ж мовиться про багатьох людей, ця лексема в множині заміняє кілька інших слів — чоловік, душ: “На нараду прийшло чимало осіб, але тих, кого хотіли бачити, й не було” (з живих уст). Буває, воно править за відповідник до російського личность, наприклад, у фразі: “Що за підозріла особа ?”

Слово особистість означає індивідуальність людини, сукупність її духовних і фізичних властивостей: “Авторську особистість не піддаватимеш остракізму, виганяючи її з вірша, де вона в ньому існує на правах ліричного героя” (Євген Гуцало).

Тим-то й у першому реченні треба було написати: “Особистість автора виявляється...”, а в другому сказати: “Прошу без особистих образ!”

Прописаний — прописний

Прописаний — дієприкметник від прописати. Прописаний у родичів.

Прописний — 1. Який відповідає зразкам каліграфічного письма. Прописні літери. 2. Банальний, заяложений.

Прописна істина. “Прописні допотопні думки” (Василь Симоненко).

Прикрість — прикрощі

Розрізняються значенням.

Прикрість — те, що викликає негативні емоції; неприємність. Зробити прикрість. Не знати прикростей. Прикрощі — 1. Неприємні події, лихі пригоди, невдачі, злигодні. “Може, й прикрощі нам даються для того, щоб повніше відчути радість буття” (з журналу).

2. Почуття незадоволення, досада. Прикрощі невдачі.

Постава — поставка

Передають різний зміст.

Постава — звичне положення тіла, манера триматися. Постава голови.

Поставка — постачання чогось на певних умовах. Поставка картоплі та інших овочів.

Подвижник — сподвижник

Семантично відмінні іменники.

Подвижник — людина, яка здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети; самовідданий трудівник. Подвижник науки.

Сподвижник — чийсь соратник у якійсь надзвичайно важливій справі. Сподвижник по визвольній боротьбі.

Непритомніти — опритомніти

Непритомніти — зомліти. “Довго в касарні Леся мордували. Непритомнів, падав — то тягли назад” (Любов Забашта); “Валентинові Модестовичу здалося, що Ганна знепритомніла” (Юрій Шовкопляс). Опритомніти — повернутися зі стану непритомності, забуття; набути знову здатності мислити, діяти (після сильного переживання, розгубленості тощо). “Опритомнів він тільки надвечір, але підвестися не міг” (Анатолій Шиян); “Поранений Богун опритомнів” (Яків Качура).

Чомусь часто забувають ці дієслова, заміняючи їх маловживаними зворотами втрачати свідомість, повертатися до свідомості.

Смаження — смаженя

Смаження, смажіння — дія за значенням смажити. “Щоб м’ясо було ніжним, потрібно його перед смаженням, приблизно за годину, густо намазати гірчицею” (з журналу); “Я ненавиджу те смажіння та печіння” (Іван Нечуй-Левицький).

Смаженя (наголос на другому складі) — страва зі смажених яєць; яєчня. “Гнат зразу ж дістав гроші й дав матері, щоб купила яєчка й зробила смаженю” (Степан Чорнобривець).

Спадковість — спадщина — спадкування

Спадковість — сукупність природних властивостей організму, одержаних від батьків, дідів. Закони спадковості, добра спадковість. Не плутати зі словом спадкоємність, яке має інший відтінок. Спадкоємність поколінь.

Спадщина (рідше спадок) —

1. Майно, що переходить після смерті власника до іншої особи. Батьківська спадщина, дістати в спадщину (спадок). 2. Явища культури, науки, побуту і т. ін., що залишилися від попередніх діячів. Культурна спадщина, літературна спадщина.

Спадкування (успадкування) — одержання спадщини від когось; перехід майна небіжчика до спадкоємців. Право спадкування.

Незаперечний — безперечний

Незаперечний — той, що не може бути заперечений; явний, очевидний. Вживається зі словами: авторитет, доказ, успіх, факт, рішення, явище, дані. Похідні: незаперечність (незаперечність висновків, незаперечність переконань), незаперечно (незаперечно доведено; “Слід незаперечно свідчив про те, що вовк десь тут, що він не втік звідси” — Павло Загребельний).

Безперечний — який не викликає будь-яких заперечень, сумнівів, цілком очевидний. Уживається зі словами: зв’язок, інтерес, лідер, ознака, перемога, правда, реальність, річ, талановитість, досягнення і т. ін. “Все це здається мені безперечним і диким безглуздям” (Микола Зеров); “Літературне походження багатьох із них (пісень) безперечне” (Максим Рильський). Похідні: безперечність (безперечність наслідків досліджень), безперечно. “Безперечно, що вона не винна” (Леонід Первомайський), “Безперечно, якась зміна сталася з старим пастухом” (Олесь Донченко).

Користь — корисність

Користь — добрі результати, матеріальна вигода для когось, чогось. Велика користь, давати користь, мати користь.

Корисність — якість корисного. Корисність речі, корисність спорту.

Укладати — вкладати

Укладати — офіційно домовлятися про щось, визначаючи умови, складати (договір, угоду, союз), упорядковувати (словники, збірники); накреслювати (плани тощо).

У всіх інших значеннях укладати вживається паралельно з вкладати.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД
 
© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: tata@kreschatic.kiev.ua
ВсёПостроим.ru - строительные семинары: Тула, Орел, Калуга, Брянск, Рязань . отделка стен лестничных маршей