Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Купувати — купляти

Дієслова недоконаного виду, що називають ту саму дію.

Але якщо від першого з них можна утворити доконаний вид (купити), то від другого — ні. Купувати широко вживають: “Продай, милий, сиві бички, купи мені черевички” (з пісні); витрішки купувати, кота в мішку купувати, за що купив, за те й продав. Слово купляти, ймовірно, пов’язане з російським іменником купля (український купівля). Отже, купувати — купити та всі форми від них (купував, купую, купуватиму, купуй, купуючи, купив, купивши) нормативні. А ось купляти й форми від нього (купляю, купляв, куплятиму) СУМ та Російсько-український словник подають з ремарками рідковживане, розмовне. Так і треба його трактувати.

Зазіхати чи посягати?

Словник Бориса Грінченка посягати пояснює як “засувати руку” і дає приклад: “посягни в кишеню, вийми грошей жменю”. Посягання — похідне від посягати — стали вживати десь у 60-х роках за часів “розгулу” теорії злиття мов. Використання названого дієслова у значенні “зазіхати” (“пристрасно бажати, намагатися захопити, привласнити щось”) іноді допускали класики. Однак це не може бути підставою для узаконення лексеми в сучасній мові. Класики творили літературну мову і в тому процесі їм доводилося вживати такі слова, як посланіє, ученіє тощо. Але сучасна мова обходиться без посланій та ученій. Так само вона може обійтися і без слів посягати й посягання, наголошує Святослав Караванський.

Маю — повинен

Мовознавець також зазначає, що нині дуже рідко почуєш слова мусить, має у парі з інфінітивом дієслова: маю поїхати, мушу спитати; їх тотально заступили лексеми повинно, повинні, повинен, повинна. Зразок такого висловлювання: “На форумах були прийняті резолюції, які повинні були бути включені у загальну постанову”. Тут замість короткого українського мали бути вжито довжелезну і важку конструкцію повинні були бути. Творці язичія культивували такі форми, бо вони наближені до російських.

Можна вичитати з газет і почути з уст мовців вислови:

Це немислимо собі уявити,

Зава неможливо дочекатися,

Сумніватися не доводиться.

Ці фрази копіюють російські форми немыслимо, невозможно та не приходится. Щоб вони зазвучали по-українськи, треба тільки згадати правильне наше слово. Ним є годі. Воно заступає в мові низку калькованих зворотів. Наведені неоковирні вислови одразу стають “оковирними”, коли вдатися до годі:

Це годі собі уявити,

Зава годі дочекатися,

Сумніватися годі.

До слів, що зникли або зникають з активного вжитку, належить і лексема коштом. Сьогодні щораз частіше використовують вислів за рахунок:

Ремонт за рахунок держави,

Економія за рахунок скорочення штатів.

А чи не краще сказати:

Ремонт коштом держави,

Економія коштом скорочення штатів.

Рідкісний гість у сучасному мовленні прикметник славетний. Його всюди заступає слово знаменитий, яке в незіпсутій українській мові мало зовсім інше значення: знаменитий обід, знаменита бекеша. Такий ужиток відповідає значенню десь посередині між чудовим і неперевершеним. Тепер знаменитий — відповідник російського великолепный. Отже, зі зміною слова славетний на знаменитий українська мова зазнала одразу двох втрат: майже зникло питоме славетний, а знаменитий набуло іншого змісту.

Нині на означення знамените вино нам треба говорити дуже добре вино, або чудове вино, що збіднює мову, позбавляючи її яскравих і влучних слів.

Кажуть і пишуть: я в жасі або я в шоці. Автори таких перлів здерли живцем російські вислови я в ужасе, я в шоке без жодного огляду, як потворно вони звучать по-нашому. А чому б не послугуватися самобутніми українськими зворотами мене взяв жах, мене взяв шок.

Дійсно — справді

За спостереженням фахівців, має значно більше поширення, ніж це зумовлено семантично, прислівник дійсно; скрізь, окрім деяких випадків (у діловодстві), відчутно сильніше замість нього може виступати слово справді (подекуди насправді). Так само й з лексемою чисто, її успішно замінює (на практиці, на жаль, не часто) суто, і це завжди звучить по-українському. Досить поширене в нас пізніше й дедалі менш уживане згодом. Вони не тотожні за значенням, однак перше, що зберігає порівняльний відтінок, майже повсюдно агресивно витискує слово згодом, яке такого відтінку не має. Прикро, але мовці стали рідше використовувати впродовж року, ніж протягом (трапляється і взагалі помилкове в часовому значенні на протязі); відтоді, ніж з того часу, з тих пір; оскільки, ніж так як, тому що; з огляду на..., ніж через те. Часто вживають у тому числі, хоч цей канцелярит у багатьох випадках можуть вдало замінювати зокрема чи його мало вживаний в усному мовленні відповідник зосібна.

Або взяти вислів з точки зору, що є буквалістичним перекладом російського с точки зрения. Він чомусь популярніший у мовців, аніж “більш українські” під кутом зору, з погляду: в багатьох контекстах маємо говорити саме так. Активно й доречно вживається принаймні, трапляється і в крайньому разі, але зовсім рідко здибуємо в цьому значенні щонайменше. Назагал форми на що- (щотижня, щодня, щонайближче, щодуху і т. ін.) мали б використовуватися частіше (як зручні й компактні), натомість переважають кожного тижня, кожного дня...

У нашій мові паралельно існують наприклад і приміром, до прикладу; мабуть, очевидно й очевидячки; звичайно і зазвичай; безумовно і поза сумнівом; напевне і певне; до речі, між іншим і до слова; нарешті, зрештою і врешті-решт; по суті і власне, властиво; на мою думку і на мою гадку; правду (відверто, щиро) кажучи і правду сказати; крім того та до того ж і т. ін. З наведених слів активно задіяні в усному мовленні далеко не всі (вони названі тут у своїх групах останніми), а такі, як либонь (мабуть), далебі (справді) та деякі інші взагалі можуть перейти до розряду застарілих.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД
 
© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260.