Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Кольоровий — різноколірний

З однаковими іменниками можуть поєднуватися обидва прикметники, але при цьому передавати різний зміст. Наприклад, словосполучення кольоровий папір означає, що він не білий і не чорний, а якогось іншого забарвлення. Різноколірний уживають, коли треба наголосити на його багатобарвності. “Через усю кімнату, від дверей до вікон, простягся легенький ланцюжок, зроблений з різноколірного паперу” (Олесь Донченко).

Однак у нас часом і в усному мовленні, й на письмі вдаються до слова різнокольоровий. “У вікна крізь різнокольорові шибки ллється м’яке райдужне світло, сповнюючи зали, фойє і коридори барвистим присмерком”. Безперспективність цієї форми очевидна. По-перше, семантика прикметника не дає можливості сполучати його з прислівником різно. По-друге, у всіх словах, до складу яких входить компонент з коренем -колір, фіксується форма -колірний, а не кольоровий. Приміром, багатоколірний, одноколірний, двоколірний, триколірний, безколірний. Тож немає рації забирати різноколірний з цього ряду.

Лідирувати чи лідерувати?

Дієслово лідирувати, що часто вживається в текстах на спортивну тематику, утворене за моделлю, яка дуже активна в російській мові: агитировать, акцентировать, анализировать, анулировать, дебатировать, депонировать, консервировать, конспектировать, контролировать, фиксировать, цементировать. У своїй структурі такі слова мають корінь переважно з латинської чи грецької мов і суфікс -ир (німецький з походження). Деякі з них спочатку виступали і в нас з цим наростком (бравірувати, мусирувати, шокірувати), але згодом їх витіснили закономірніші українські варіанти — бравувати, мусувати, шокувати. У сучасній літературній мові зберігаються дієслова компостирувати, репетирувати, курирувати, вже згадане лідирувати. Щодо перших двох мовознавці пояснюють це прагненням уникнути надмірної омонімії: є вже компостувати — перетворювати на добриво (компост) та репетувати — голосно кричати. Але багато мовців не сприймають лексем з -ир, які ріжуть слух. Замість репетирувати кажуть проводити репетицію, замість компостирувати — таки компостувати (в даному разі нема чого боятися звукового збігу з сільськогосподарським терміном, бо віддаленість двох понять і контекст допомагають уникнути непорозуміння) чи пробивати квитки, замість курирувати — опікуватися, наглядати. Вислови з лідирувати можна замінити синонімічними вести перед, бути попереду, бути лідером тощо. Або вживати дієслова лідерувати, лідерує. Адже твірним словом є іменник лідер.

Вежа — башта — вишка

Читачеві часом важко зорієнтуватися, де саме ставити кожен з іменників. Якщо глибше проаналізувати випадки, коли трапляються ці слова, то можна зробити висновок: вежа і башта виступають у значенні “складова частина фортеці, палацу або окрема споруда”. Фортеця з вежами, башта замку. Слово башта вживають здебільшого як військовий термін. Це верхня обертова частина корпусу танка, бронеавтомобіля; споруда на кораблі, в якій містяться гармати або кулемети. “Капітан стояв, висунувшись по груди з башти, і поглядав за шляхом, за рухом, за повітрям” (Леонід Первомайський), “Ой, дозволь, батьку отамане, нам на башти стати — не одному генералу з пліч голівку зняти” (історична дума). А ось там, де йдеться про будови, що втратили військове значення, або про архітектурні об’єкти, надто готичного типу, більше пасуватиме слово вежа. Так само на позначення технічних конструкцій, що мають спеціальне призначення, варто користуватися цією лексемою: телевізійна вежа, пожежна вежа. Вишка — переважно споруда для стрибків у воду або для розміщення чогось на певній висоті. Вишка для стрибків, сторожова вишка.

Необхідний — потрібний

Прикметника необхідний і його похідних — прислівника необхідно та іменника необхідність годі знайти у творах української класики, не чути їх і з уст народу. Це штучні слова, “ковані”, як казали раніше. Тим часом вони поширилися не тільки в нашій публіцистиці, а й у художній літературі, наголошував Борис Антоненко-Давидович. Наприклад: “Необхідною умовою успішного навчання є дисципліна”; “Ці правила необхідно пам’ятати завжди”; “У цьому нема ніякої необхідності”. Чи є в таких словах якась потреба, чи бракує в українській мові відповідників до російських необходимый, необходимо, необходимость? Звернімося до класики: “Розмова була... про подорож, про речі, потрібні для подорожі” (Леся Українка); “Почекаємо, побачимо, що і як, і коли буде потреба, є в нас шаблі й рушниці боронити своє” (Зінаїда Тулуб). Якщо слід посилити значення потреби, можна додати до прикметника потрібний та прислівників потрібно, треба слова конче, украй (край), аж-аж-аж: “Конче треба було довідатися, що тут сталось” (Василь Козаченко), “Позич макітри — аж-аж-аж треба!” (з живих уст). Або до самого іменника долучити означення гостра, конечна (доконечна), нагальна. “Дементій відчув гостру потребу щиро поговорити з Прищепою” (Сергій Воскрекасенко), “Дмитро відчув нагальну потребу побути на самоті” (Натан Рибак).

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД
 
© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260.