Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Зелений — зелен

Незначна кількість українських прикметників паралельно до загальновживаної повної форми має коротку (незмінну): варт, винен, годен, дрібен, здоров, зелен, красен, ладен, повен, потрібен, славен, срібен, ясен тощо. Трапляються вони часто у фольклорі, використовуються в художній літературі, зокрема в поезії, для створення народнопісенного колориту. Напр.: “Не рад явір хилитися, вода корінь миє. Не рад козак журитися, так серденько ниє” (з пісні), “Там, де синь Дунай, Там, де зелен гай, А вже серця мого трудного, Мамо, не займай” (Андрій Малишко).

Три учні стояло чи стояли?

Часом спостерігаємо неправильне узгодження в числі присудка з підметом-словосполученням: сестра з сином зайшла замість сестра з сином зайшли, але сестра з дитям на руках зайшла; три учні стояло замість три учні стояли, але троє учнів стояло.

Опановувати знання, а не знаннями

Вживаючи різновиди керування словами, не припускайтеся помилок на зразок: оволодівати знання (замість оволодівати знаннями), опановувати знаннями (замість опановувати знання), навчатися мові (замість навчатися мови), ходити по кімнатам (замість ходити по кімнатах).

Незрідка плутають залежну від слова півтора форму іменників. Пишуть: “Обсяг будівельних робіт перевищив півтора мільйони гривень”. Оскільки числівник півтора поєднується з родовим відмінком, треба вживати: півтора мільйона, півтора метра (а не метри), півтора року, півтора відра. При іменниках жіночого роду виступає форма півтори: півтори склянки, півтори доби, півтори дистанції.

Дефіс чи тире?

“Який знак — дефіс чи тире — належить поставити між назвами місяців у реченні: “Нові досліди лабораторія проведе у квітні — травні нинішнього року”? — запитує наш читач Федір Іваненко з Борисполя.

Можна відповісти так: це залежить від змісту повідомлення. Коли мають на увазі, що досліди триватимуть упродовж квітня і травня, тоді слід ставити тире. Коли ж хочуть висловити думку, що їх здійснять або у квітні, або в травні (приблизно), то між назвами місяців потрібний дефіс.

Якщо назва неофіційна

Чому в назвах Лівобережна Україна, Правобережна Україна прикметники маємо писати з великої літери? У неофіційних найменуваннях держав та їхніх частин, а також у назвах географічних одиниць, які закріпилися на практиці, всі слова, окрім берег, узбережжя, материк, континент, центр і таке ін., пишемо з великої літери: Правобережна Україна, Північна Італія, Європейський континент, Чорноземний центр.

Так — наприклад

Слово так часто виступає в ролі стверджувальної частки. Якщо безпосередньо після нього йде речення, яке розкриває його конкретний зміст, то так відокремлюємо комою. Напр.: “Так, так, те все було” (Леся Українка). Ця частка може бути на початку речення, котре є ілюстрацією до попередніх міркувань. У такому разі вживається в значенні “наприклад”, “а саме”, після неї теж ставимо кому.

Над містом Одеса чи Одесою?

Як правильно сказати: “Ми побували в селищі міського типу Голій Пристані” чи в “селищі міського типу Гола Пристань”?

Прикладки, виражені іменниками, які означають назви міст, узгоджуються з пояснюваною родовою назвою в усіх відмінках: у місті Вінниці, під містом Львовом, до міста Черкас, над містом Одесою. У географічній літературі, в офіційних документах і повідомленнях прикладки — найменування міст — незрідка залишаються у формі називного відмінка при родових назвах, приміром: Україна зі столицею Київ.

Те саме стосується найменувань озер, бухт, гір, залізничних станцій, планет (окрім випадків, коли власна географічна назва виражена прикметником), наприклад: до озера Байкал, на горі Казбек, біля станції Козятин, за станцією Фастів. Не узгоджуються найменування сіл, якщо форма роду або числа пояснюваної родової назви не збігається з формою роду або числа власної назви: до села Веселі Боковеньки, під селом Широкий Яр.

Назву селища міського типу можна прирівняти до назви міста, і тому є підстави узгоджувати її з родовою: у селищі міського типу Голій Пристані. Однак зі стилістичного погляду краще вжити це найменування в називному відмінку (в селищі Гола Пристань), щоб уникнути збігу іменників у місцевому відмінку. Отже, можливі обидва варіанти.

Правопис прислівників

Через дефіс пишуться:

прислівники, утворені від прикметників та прийменника по: по-новому, по-українському (по-українськи), по-козацькому (по-козацьки);

прислівники, утворені від числівників: по-перше, по-друге, по-третє тощо;

прислівники, утворені від синонімічних чи антонімічних пар: давним-давно, далеко-далеко, десь-інде, десь-інколи, повік-віків, зроду-віку, тишком-нишком, видимо-невидимо, рано-вранці, ледве-ледве, ледь-ледь, часто-густо, вряди-годи, сяк-так, гидко-бридко, ось-ось, більш-менш; прислівники, утворені за допомогою часток будь-, небудь-, казна-, хтозна-: будь-коли, будь-що, хто-небудь, що-небудь, казна-хто, казна-що, хтозна-що, хтозна-який.

Через два дефіси пишуться складні прислівники: будь-що-будь, віч-на-віч, пліч-о-пліч, всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч, як-не-як, але з діда-прадіда, з давніх-давен, без кінця-краю. Прислівники, утворені за допомогою часток аби-, де-, сь-, ні-, ані-, що-, пишуться разом: абихто, абияк, деколи, десь, ніколи, анітрохи, щодня, щоразу, щосили. Слід запам’ятати написання прислівників поки що, тільки що, що день божий, хіба що, дарма що, як коли.

Окремо пишуться прислівникові сполучення: день у день, рік у рік, раз у раз, раз по раз, ніч крізь ніч, день при дні, час від часу, з боку на бік, з дня на день, сам на сам, кінець кінцем, один по одному, один одним, одним одна, сама самотою; у сто крат (і стократ), все одно, тим часом (тимчасом як).

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД
 
© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260.