Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Відповідаємо на запитання читачів (IV)

“Паливно-мастильні чи пально-мастильні матеріали?”

Правильна форма — пально-мастильні. Чому? Такі матеріали призначено для двигунів (у тракторах, комбайнах, автомашинах тощо), які перетворюють теплову енергію на механічну. Щоб одержати теплову, використовують паливо (рос. топливо). Одним з його видів є пальне (рос. горючее), саме ним і забезпечують мотори. Тож ідеться не про паливо взагалі, а конкретно про пальне. Тому коли мають на увазі пальне і мастило для двигунів внутрішнього згоряння, послуговуються висловом пально-мастильні матеріали (рос. горюче-смазочные материалы).

* * *

“Поділяти чи розділяти погляди?”

В українській літературній мові з іменниками думка, погляди, тривоги, надії, мрії, настрій, оптимізм, позиція, туга і т. ін. найчастіше поєднується дієслово поділяти. “Жінка не поділяла чоловікових поглядів і нарікала, сварилась” (Михайло Коцюбинський), “Післяполудневе сонце пекло й кволо всміхалося з сизого неба, наче поділяло мій радісно-журливий настрій” (Євген Гуцало).

Зрідка трапляються відповідні вислови з лексемою розділяти. “Зійдуться та тугу розділять, біду свою тішать” (Марко Вовчок), “Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві... щоб розділити зі своїми чоловіками їхню страдницьку долю” (Зінаїда Тулуб). Сполучуваність типу поділяти почуття, долю, радість, обурення, ідеологію і под., зазначають автори посібника “Культура мови на щодень”, усе-таки набагато активніша, і радять надавати їй перевагу.

* * *

“Як краще сказати: здійснювати контроль чи контролювання?”

Прилади, механізми звичайно здійснюють контролювання, а люди, організації — контроль. Мовні конструкції з дієсловом здійснювати властиві офіційно-діловому, науковому стилям. У інших сферах доречніше замінювати їх словом контролювати. “Бої штурмових груп він контролював особисто” (Олесь Гончар), “Виконання кошторису систематично контролює бухгалтерія” (з газети).

* * *

“Яка відмінність між зворотами з огляду і з погляду?”

Вони мають різні значення і свою сферу вживання. З огляду на щось: а) через те, що, тому. “Маємо чимало вже матеріалу для збірника... З огляду на це останнє, я прохав би Вашого дозволу друкувати не всі Ваші вірші, а частину” (Михайло Коцюбинський); б) зважаючи, беручи до уваги. “Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (з огляду на нову роботу)” (Леся Українка).

Інше значення передає вислів з погляду: а) на думку когось. “Біла пустеля” (кінокартина) — майже безфабульна річ, з погляду критика тридцятих років” (Юрій Яновський); б) стосовно чого, з боку чого. “Пролог мені дуже сподобався в першім уступі... навіть нічого не можу сказати з погляду стилю” (Леся Українка).

Обидва звороти надають висловлюванню книжного забарвлення.

* * *

“Чи в однакових контекстах виступають лексеми народжувати і породжувати?”

Дієслово народжувати, крім того, що називає фізіологічну дію, яка дає початок життя істоті, може вживатися й переносно: “У спеку, в сніг нелегко нам нове народжувати місто” (Іван Нехода).

Часто це слово має зворотну форму. “Очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу, примушуючи його теж хвилюватися від незвіданого, але привабливого почуття, що народжувалося в ньому” (Анатолій Шиян).

Породжувати, як і народжувати, означає “створювати нове”, але між ними є ледь помітна семантична різниця: в першому з дієслів закладений відтінок причиновості, зумовленості — якісь факти, явища стають джерелом чогось, викликають щось. Здебільшого воно виражає поняття, пов’язані з неприємними, негативними емоціями: “Але Роман і так усе зрозумів, чиєсь горе стало і його горем, породжувало обурення і гнів” (Михайло Стельмах). У доконаному виді породити незрідка виступало у фольклорі ще в прямому значенні — “народити дитину”, але в сучасній мові майже витіснене словом народити.

Одним рядком

Неправильно

Правильно

по його волі

з його волі

виступ по темі

виступ за темою

по потребі

в міру потреби

по вимозі

на вимогу

по ліності

через лінощі

по святам

у (на) свята

по проханню

на прохання

по своїм каналам

своїми каналами, через свої канали

по можливості

якщо можна, якщо змога

по власному бажанню

за власним бажанням

по непорозумінню

через непорозуміння

по всім правилам

за всіма правилами

по стану здоров'я

за станом здоров'я

прийшов по справі

прийшов у справі

в кінці засідання

під кінець засідання

за браком часу

через брак часу

за нашою думкою

на нашу думку

з великою охотою

охоче, залюбки

більше трьох років

понад три роки

в залежності від обставин

залежно від обставин

допустити помилку

припуститися помилки

ліквідувати недоліки

усунути хиби (вади)

відноситься до компетенції

належить до компетенції

при житті

за життя

приходити (прийти) до висновку

доходити (дійти) висновку

прийти до згоди

дійти згоди

* * *

“Подавати чи надавати допомогу?”

Наведені словосполучення виступають у нашій мові паралельно, як варіантні, хоч є певні відтінки в конкретному вживанні. Медики звичайно подають допомогу недужим. “Йосипа Осокіна знали в Дніпропетровську як чесного лікаря, який завжди подасть безкорисливу допомогу” (Дмитро Ткач). Це дієслово входить до фразеологічного звороту подавати руку допомоги. Вислів подавати допомогу широко вживають українські письменники в своїх творах.

А словосполучення надавати допомогу характерне здебільшого для офіційно-ділового, інформаційного текстів і має в своєму значенні відтінок абстрактності, узагальненості. “У зв’язку з посухою регіонам буде надано допомогу” (з газети).

* * *

“Чи можна вважати дієслова виручити і вторгувати синонімами?”

Лексеми виручати, виручити, виручання, виручка мають в українській мові те саме значення, що й визволяти, визволити, врятувати, допомогти, визволення, порятунок, допомога, підмога, тобто — “виводити, вивести (виведення) зі скрутного становища”, “ставати, (стати) комусь у пригоді”, “позбавляти лиха, неволі”. Наприклад: “Помандрував (дід) у черкаські ліси до Залізняка, ходив з Гонтою виручати Умань” (Олекса Стороженко).

Але часом дієслову виручати та іменникові виручка надають невластивого значення “одержувати певну кількість грошей від продажу чогось”: “Оце поїхала до міста й на базарі за яблука виручила сто гривень” (з живих уст). Коли йдеться про торговельні справи, то тут виручати, виручка не підходять, і треба шукати інших слів. Ось вони: вторгувати, виторг. “Катерина вторгувала якогось карбованця за яєчка” (Степан Чорнобривець), “Виторг, слава Богу, добрий” (з газети).

* * *

“Як ви розцінюєте модне сьогодні в нашому мовленні “абикання”?

Негативно. Комусь, бачте, сполучник щоб видався непрестижним, і пішло-поїхало: в багатьох редакціях його виправляють на аби. “Передові” кадри в усіх сферах, навіть високі чиновники, мають за честь “абикати”. А ця пошесть не що інше, як руйнування українських мовних традицій. Аби в значенні щоб жодного разу не вживав Тарас Шевченко. От і в його “Заповіті”: “Щоб лани широкополі...”. Як свідчить видатний мовознавець Іван Огієнко, в українських думах теж не зафіксовано такого вживання.

Сполучник аби звичайно є відповідником російських лишь бы, только бы: “Хоч гірше, аби інше”, “Стук-грюк, аби з рук” (прислів’я). У цьому розумінні використовував аби і наш Кобзар: “А червінців! Хоч не його, так що? Аби гроші (“Гайдамаки”).

Втім, в деяких говірках західних областей України аби править за синонім сполучників щоб, хоч би, якби, що позначилося і в класичній літературі, приміром: “Я аби хотів що попові дати, то не дам, бо не маю, а він аби хотів здерти, то не здере, бо не має що дерти” (Василь Стефаник). Однак мовна норма вимагає завжди ставити щоб у його безпосередньому значенні, як це чуємо у відомій народній пісні: “... щоб наша доля нас не цуралась, щоб краще в світі жилося!”

* * *

“Відомо, що вживання близьких за значенням іменників бік і сторона пов’язане з певними труднощами. “Уроки...” про це вже писали. Але частково й розрізнено. А може, присвятити названій темі окремий розділ? “

Будь ласка. За спостереженням авторів посібника “Культура мови на щодень”, синоніми бік і сторона взаємозамінні не в усіх значеннях. Перший з них уживають тоді, коли говорять про правий чи лівий бік, указуючи на якусь частину тулуба від плеча до стегна, приміром: “Єремія повернувся на другий бік, розплющив очі, а перед ним, неначе серед темної горниці, знов блиснули такі пишні, такі палкі очі, про які тільки в казках розказують” (Іван Нечуй-Левицький). Це значення слова лягло в основу прислів’їв і приказок: “Болить бік дев’ятий рік, та не знаю, в котрім місці”, “Лайка не бійка, в боку не болить” тощо. Послуговуються ним, коли йдеться про родинні зв’язки: “Були, правда, дядьки та тітки з материного боку” (Панас Мирний”). У книжних стилях усталилися стандартизовані словосполучення зі згаданим іменником: лицьовий, зворотний, тіньовий, матеріальний, позитивний бік, бути на чийомусь боці, хитатися в бік кого (чого). Досить активна синтаксична конструкція з одного боку, з другого (а не з іншого) боку, якою користуються при зіставленні або переліку. З російської мови перекладаємо: в сторону — убік, в сторону чего — у бік чого, по обеим сторонам — по обидва боки.

Іменник сторона трапляється в літературній мові значно рідше: слабка сторона твору, моє діло сторона (але невдало: притулити до лівої сторони грудей, повернути в сторону, прихилити на свою сторону, є й інша сторона питання — тут доречна лексема бік). Слово сторона, як свідчать приклади з художнього стилю та уснорозмовної практики, синонімічне до іменників місцевість, область, район; край, країна, батьківщина, вітчизна. Рідна сторона, далека сторона, в наддніпрянській стороні. Функціонує воно й у значенні “кружним шляхом, в обхід”. У такому випадку відбувається перехід мовної одиниці з розряду іменників у прислівники, наприклад: “І ця пісня, і дві тополі, і дощик, що насправді йшов стороною, перевернули душу парубкові” (Михайло Стельмах).

А ще лексему використовують у офіційних паперах, юридичних документах у складі термінів типу: винна, позовна, потерпіла, зацікавлена сторона, договірні сторони, дебати сторін, супротивні сторони. Таке слововживання вказує на те, що під стороною мають на увазі особу (групу осіб, організацію), яка протиставляється іншим.

Неправильним є вживання сторона в значенні “погляд, розуміння”: “З фінансової сторони ті підприємства не рентабельні” (з газети). Літературна норма вимагає поставити тут іменник погляд: “З фінансового погляду...” Є труднощі у виборі прикметників однобічний — односторонній, всебічний — всесторонній. Якщо йдеться про вуличний рух транспорту, застосовуємо вислови однобічний рух, двобічний рух. Коли укладають договір, готують відповідні документи, мовиться про двосторонню угоду, двосторонні чи односторонні вимоги.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД
 
© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260.