Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Відповідаємо на запитання читачів (VII)

“Мати рацію чи бути правим?”

Коли йдеться про визнання слушності міркувань або дій, українська мова використовує фразеологічний зворот мати рацію. Він наявний у творах багатьох класиків нашої літератури минулого і сучасного, наголошує мовознавець Олександр Пономарів. Наприклад: “Ех ви, ясновельможні дикуни! Боїтеся Кармелюка — і маєте рацію!” (Степан Васильченко). Синонім цього звороту — ваша (твоя) правда. “Твоя правда: я завалив вступні іспити, бо не готувався до них” (з живих уст). Натомість прихильники зближення чи навіть злиття мов обстоювали й обстоюють калькований з російської вислів ви праві, хоч основними значеннями слова правий (наголос на першому складі) у нас є “справедливий, праведний, безгрішний, невинний”, а не “слушний”. Ще менше пасують до згаданого фразеологізму омонім правий (протилежне поняття до лівий) та омограф правий (наголос на останньому складі): “рівний, прямий”. “Рубайся, дерево, криве і праве” (Матвій Номис). Отже, повноцінні українські відповідники російського вислову вы (ты) правы (прав) — ви (ти) маєте (маєш) рацію; ваша (твоя) правда.

* * *

“Чи можна замінювати прислівник винятково прислівником виключно?”

Замість того, щоб використовувати синонімічні прислівники на позначення високої міри ознаки — винятково, дуже, надзвичайно, зловживають штучно створеним словом виключно. Правильні вислови: винятково (дуже, надзвичайно) здібний студент, винятково (дуже, надзвичайно) щастить і неправильні: виключно здібний студент, виключно щастить. У ролі частки бажано замість виключно вживати звичні слова тільки, лише. Уміти говорити і не лише словами; допомогу подаватимуть тільки тим, хто перебуває за межею бідності.

* * *

“Яка різниця між іменниками оберега та оберіг?”

У Словнику за редакцією Бориса Грінченка та деяких інших знаходимо форму оберега. Цим словом називають усе те, що оберігає від лихого, недоброго. Оберегою є певні дії, обряди (скажімо, замовляння, нашіптування тощо), спрямовані проти різних чвар, хвороб, зурочення. Оберега — це талісмани, ладанки, амулети, що, за віруванням, протидіють недугам і будь-якому лихові. Поширена в сучасній українській мові й варіантна форма чоловічого роду оберіг. Від обох згаданих форм утворюється множина обереги.

* * *

“Яке закінчення має іменник староста в родовому відмінку множини?”

У родовому відмінку множини він виступає у двох формах: старост і старостів. Перше слово означає відповідальну особу в якійсь групі (староста курсу, староста класу, староста гуртка); друге — дійову особу весільного обряду, свата. В останньому випадку закінчення слова та перенесення на нього наголосу (у формах множини) відіграють розрізнювальну роль, розмежовуючи омоніми: старост (гуртків), старостів (сватів). “Сиділо тут і кілька поліцаїв та старост, та їм таки було легше, ніж отаким, як Калинка, бо вони хоч знали, що завинили, їх не пекла, не душила, не гризла образа — ця найпекельніша мука з усіх людських мук” (Анатолій Дімаров), “Сказала Настя, стоячи під яблунею: — Піду за тебе, присилай старостів” (Михайло Коцюбинський).

* * *

“Як українською мовою писати російські вислови в этом случае, во всяком случае, в худшем случае?”

Якщо іменник случай ужито в значенні “обставина”, “становище”, “ситуація”, то в нашій мові паралельно зі словом випадок може виступати й лексема раз: у цьому разі, в усякому разі, в найгіршому разі. “І коли це не привид, то що чи кого бачив у такому разі Олег?” (Олесь Донченко).

Словосполучення в случае необходимости, ни в коем случае та ін. інколи неправильно перекладають у випадку необхідності, ні в якому випадку. Треба: в разі потреби, якщо буде потреба, ні в якому разі, в жодному разі. Зворот в большинстве случаев варто передавати словом здебільшого; при случае — висловом при нагоді, при удобном случае — при слушній нагоді; по случаю болезни — через хворобу або (залежно від контексту) у зв’язку з хворобою.

* * *

“Як писати в родовому відмінку жіноче ім’я по батькові: Іванівни чи Іванівної, Петрівни чи Петрівної, Максимівни чи Максимівної?”

Тільки так: Іванівни, Петрівни, Максимівни. Закінчення -ої в родовому відмінку таких слів не властиве українській мові. Слід також запам’ятати правило: жіночі прізвища прикметникового типу в називному відмінку завжди закінчуються на -а, -я (Андрієвська, Данилевська, Піддубна, Загірня, Задорожня). І відмінюються вони як прикметники жіночого роду: Рудницька, Рудницької, Рудницькій, Рудницьку, Рудницькою, (на) Рудницькій. Прізвища іменникового типу, що мають закінчення -а, -я, бувають однакові для чоловіків та жінок й однаково відмінюються: Василь (Галина) Зима, Василя (Галини) Зими.

Жіночі прізвища іменникового типу, які не закінчуються на -а, -я, не відмінюються: Катерина Вітрогон, Катерини Вітрогон, Оксана Личаченко, Оксани Личаченко.

Одним рядком

Неправильно

Правильно

у грошовому вираженні

у грошовому виразі

вияснення питань

з'ясування питань

увага приділяється

увага надається

відбору кадрів

доборові кадрів

закупка продуктів

закупівля продуктів

збільшення штрафів

підвищення штрафів

в кінці літа

наприкінці літа

милості прошу

щиро запрошую

недомогання

нездужання

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД
 
© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260.