Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Відповідаємо на запитання читачів (XV)

“Як назвати людину, що зреклася своїх поглядів, ідеалів, політичних чи релігійних переконань?”

Таким словом у нас чомусь стала калька з російської мови відщепенець, яка не тільки швидко поширилася в сучасній публіцистиці, а навіть потрапила на перше місце в словники. Між тим не було жодної потреби творити її, бо є свої питомі відповідники, що точно передають це поняття: відступник (“Їм, старим аксакалам, відомо, як росіянку водив до себе... відступник Саїд” — Іван Ле; “Відступника не прийме церква вдруге” — Леся Українка), а також перевертень, зрадник тощо.

* * *

“Коли в родовому відмінку іменника борт варто вживати закінчення -у, а коли -а?

Якщо йдеться про бік судна, автомобіля та іншого транспортного засобу, ставимо -у. Біля борту (наголос на першому складі) машини. Але з наголосом наприкінці слова: на борту корабля (літака, ракети).

Якщо мовиться про боковий край посуду, край капелюха, одягу, то -а. Оббитого борта, недошитого борта.

* * *

“У яких випадках слово навпаки виділяється комами, а в яких — ні?”

Як прислівник воно не відокремлюється. “Ви скоріш одважуєтесь писати, ніж говорити, а я навпаки” (Леся Українка), “Колісник уражений пішов від неї, не сказавши ні слова навпаки” (Панас Мирний).

Як вставне слово (вживають для підсилення того, що виражається всупереч сказаному, очікуваному) відокремлюється. “Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх” (Олесь Гончар).

* * *

“Чи є різниця між словосполученнями не що інше і ніщо інше?”

Звичайно, є. Не тільки в їхньому написанні, а й у змісті, котрий передають.

Не що інше, як... Саме це, а не щось інакше. “Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, бо вона не що інше, як жива сходинка людського духу” (Панас Мирний).

Ніщо інше. Жодна інша річ, справа, жодне інше явище тощо. “Він захоплювався полюванням, ніщо інше його не цікавило” (з газети).

* * *

“Яка форма правильніша: укладальник чи укладач?”

Обидві правильні. Але ці іменники мають різне значення. Укладальник — той, хто укладає щось, фахівець з укладання чогось. Укладальник паркету, укладальник залізничної колії.

А укладач — то упорядник. Укладач словника, укладач антології поезії.

* * *

“Чи взаємозамінні дієслова вклонятися й уклонятися?”

Власне, в українській мові це одне і те саме слово, яке означає “нахиляти голову на знак вітання; виражати пошану”.

Уклонятися матері. Вклонитися пам’яті воїнів-визволителів. Не слід його плутати з російським уклоняться, тобто відсторонюватися від чогось, уникати.

* * *

“Мене цікавлять збірні числівники обидва, обидві, обоє. Розкажіть про них докладніше”.

Обидва вживаємо для позначення чоловічого та середнього роду — “і той і цей”, “і те і це”, “і один і другий”. По обидва боки вулиці, в обидва кінці. Числівник обидві поєднується з іменниками жіночого роду в значенні “і та і ця”, “і одна і друга”. Обидві руки, обидві половинки дверей. Обоє не пов’язане з певним граматичним родом. У непрямих відмінках форми однакові для всіх трьох родів. Незрідка це слово означає подружню пару. Наприклад, у Коцюбинського: “Обоє вони, і чоловік, і жінка, не були людьми лихими”.

З іменниками, що виступають лише в множині, обидва, обидві та їхні форми не вживаються. Неправильно: біля обох воріт. Треба: біля цих і тих воріт. При іменниках чоловічого й середнього роду та слові обидва прикметники переважно мають форму родового відмінка множини. Обидва високих на зріст юнаки. Обидва новеньких відра. При іменниках жіночого роду — форма називного відмінка множини. Обидві маленькі дівчинки.

* * *

“Чим розрізняються слова ситуативний і ситуаційний?”

Виражають неоднакові поняття. Ситуативний — викликаний певними умовами, обставинами. “Ситуативний характер депутатських об’єднань напередодні виборів” (з газети), ситуативне значення слова.

Ситуаційний. У геодезії — той, що стосується ситуації: зображення на карті або плані рельєфу місцевості. Ситуаційний план.

* * *

“Яку лексему краще вжити — численний чи багаточисленний?”

Прикметника багаточисленний у нашій літературній мові взагалі немає. Це калька з російського многочисленный. Сучасна норма вимагає перекладати його словом численний — “наявний у великій кількості”. Воно входить до зворотів численна організація, численна група, численне товариство, численний загін, численна аудиторія (невдало численна кількість книжок). А також виступає зі словами війська, гості, делегації, досліди, жертви, зразки, кадри, мешканці, підприємства, ухвали тощо.

Прикметник численний часом плутають із паронімом чисельний (“числовий”), який має значно вужчу сферу вживання, меншу активність, використовується, приміром, у словосполученнях чисельний (кількісний) аналіз, чисельна (кількісна) перевага.

Ставити їх один замість одного не слід.

* * *

“Втрачати свідомість чи непритомніти?”

Правильно: непритомніти, зомлівати. “Валентинові Модестовичу здалося, що Ганна знепритомніла” (Юрій Шовкопляс), “Марина зомліла, почувши страшну звістку” (з журналу).

Опритомніти — повернутися зі стану непритомності, забуття; набути знову здатності мислити, діяти і т. ін. “Опритомнів він тільки надвечір, але підвестися не зміг” (Анатолій Шиян), “Поранений Богун опритомнів і намагався звести голову” (Яків Качура).

Чомусь часто забувають ці слова, замінюючи їх маловживаними втрачати свідомість, загубити тяму, прийти до тями тощо...

* * *

“Інформативний та інформаційний близькі звучанням, а значенням?”

А значенням різні.

Інформативний — наповнений інформацією, певними відомостями. Інформативна стаття.

Інформаційний — який опрацьовує, видає інформацію; довідковий. Інформаційний випуск новин.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД
 
© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260.
ochechi вайфарер, авиаторы, клабмастеры.