Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Відповідаємо на запитання читачів (XXI)

“Як написати: в хаті стало тепліше чи потеплішало?”

Українська літературна мова засвідчує дієслова, що утворилися від вищого ступеня прикметників за допомогою інфінітивного суфікса -ти, а часом і префікса по-: глибокий — глибший — глибшати; веселий — веселіший — веселішати — повеселішати. Наприклад: “Після жнив поле неначе поширшало” (з газети), “Просто фізично відчуваю, як я змужнів і навіть порозумнішав” (Юрій Яновський).

Із цього випливає, що не обов’язково вдаватися до зворотів з дієсловами стати або зробитися та відповідним прикметником (прислівником) у вищому ступені порівняння, на зразок: стало холодніше, зробився мудрішим. Там, де тільки можна, слід користуватися формою дієслова, утвореного від вищого ступеня прислівника чи прикметника. Отже, краще вжити в хаті потеплішало, а не стало тепліше.

* * *

“Чи тотожні дієслова домагатися, добиватися і досягати?”

Хоча ці лексеми мають чимало спільного, проте, розрізняючись відтінками в значенні, вони не можуть бути тотожними. Літературна норма з двох близьких за змістом слів — домагатися й добиватися — надає перевагу першому як стилістично нейтральному, однак, наголошують мовознавці, багато важить усталена сполучуваність. Порівняймо: домагатися прав, волі, домагатися поліпшення успішності учнів, але добиватися високих урожаїв, добиватися завершення будівництва.

Досягати активно сполучається з абстрактними словами, найменуваннями різноманітних понять типу культура (наука, галузь, торгівля) досягла певного розвитку. Воно характеризує також діяльність окремої особи (осіб): автор досягнув значної майстерності. Як правило, це дієслово виступає у формі доконаного виду, тобто вказує на завершений процес. І найчастіше поєднується з іменниками мета, результат або їхніми синонімами. Добиватися звичайно передбачає сполучення зі словами конкретної семантики. Приміром, досягти мети — добитися піднесення продуктивності праці. Окрім того, добитися підкреслює думку про потребу розв’язання якоїсь проблеми.

* * *

“Яка різниця у вживанні слів приплюснутий і приплющений?”

Вони збігаються у значенні “що має форму чогось стиснутого з боків або здавленого згори”. Приплюснуте (приплющене) до землі село.

Тільки приплющений — прикритий повіками. Очі бувають приплющені, а не приплюснуті.

* * *

“Чи можна сказати: учень багато працює над собою?”

Сучасні українські словники зворот “працювати над собою” фіксують. Він настільки поширений, що вже перетворився на своєрідний штамп. Отож вважати його неправильним немає підстав, але, як і кожного з висловів-штампів, варто уникати.

У шкільній практиці, коли йдеться про інтелектуальну характеристику учнів, про їхні уподобання, краще писати конкретніше (адже вираз “працює над собою” все одно нічого не розкриває): “багато читає”, “захоплюється художньою літературою (спортом, історією, технікою, фізикою, біологією)”, “самостійно вивчає радіосправу”, “бере участь у роботі художньої самодіяльності”. Коли йдеться про дорослих, можна сказати, що людина “систематично підвищує свій культурний рівень, кваліфікацію” і т. ін.

* * *

“Яка відмінність між дієсловами опинатися й опинятися?”

Вони передають різне значення.

Опинатися — протидіяти комусь, чомусь, чинити опір. “Василина не хотіла йти й опиналась” (Іван Нечуй-Левицький).

Опинятися — раптово потрапляти кудись. “Павло опинився на полі бою сам” (Василь Кучер), опинився ні в сих ні в тих.

* * *

“Виключно чи винятково?”

Виключно — штучно створений прислівник, яким зловживають мовці, зокрема науковці, публіцисти, хоч на позначення високої міри ознаки є більш підхожі, питомі слова винятково, дуже, надзвичайно. Правильні словосполучення: слухали винятково уважно, дуже ввічливий, надзвичайно сумлінна. Неправильні: слухали виключно уважно, виключно ввічливий, виключно сумлінна.

У ролі видільно-обмежувальної частки бажано замість виключно вживати тільки, лише, як це робили наші класики. “Я люблю тільки таку гру, де я певна, що виграю” (Леся Українка), “Софія Петрівна сердито обвела оком цілу родину, але співчував їй тільки Антоша” (Михайло Коцюбинський), “Лише мох вкриває собою оте віковічне, ніким не займане каміння” (Анатолій Шиян).

* * *

“Чи ставлять знак м’якшення наприкінці слова після р?”

На відміну від російської мови в українській приголосний р у цій позиції завжди твердий. Порівняймо: рос. бунтарь, кобзарь, лекарь, секретарь, царь, Игорь — укр. бунтар, кобзар, лікар, секретар, цар, Ігор. Тільки в кількох лексемах пишемо знак м’якшення (трьох, чотирьох).

* * *

“З телеекрана нам розповідають про болгарів, татарів. А хіба ці слова правильно вжито?”

З погляду морфологічних норм, такі форми є помилковими. Іменники чоловічого роду з випадним суфіксом -ин у множині мають нульове закінчення родового відмінка; решта закінчується на -ів: болгар (ин) — болгари, болгар; вірменин — вірмени — вірмен; татарин — татари — татар; але поляк — поляки — поляків; партизан — партизани — партизанів; осетин — осетини — осетинів; солдат — солдати — солдатів.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД
 
© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260.