Пошук  
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

“Чи можна слово дальній уживати в термінологічних сполученнях?”

Сфера його функціонування обмежується здебільшого розмовним стилем. А в термінологічних стандартах, у книжній мові треба послуговуватися прикметником далекий. Авіація, що долає тисячі кілометрів,— далека, капітан далекого плавання, далеке зарубіжжя.

Переносне значення віддаленості передає тільки ця лексема. Так, про погляд, спрямований у далечінь, або холодні, байдужі очі кажуть: далекий погляд, далекі очі. А людина, яка не думає про щось, не збирається щось робити,— далека від того: він був далекий від жартів (тобто не збирався жартувати).

* * *

“Як висловити вдячність комусь?”

Подякувати. За народною мораллю, невдячність — то невихованість, черствість. Ці риси завжди осуджують. Існує навіть сталий зворот “чорна невдячність”, який означає “зло замість вдячності за зроблене добро”. Вважається, що дякування — одна з тих дій у житті людини, котру можна виконати лише за допомогою мови, спеціально витворених для цього висловів. Найуживанішими формами подяки є дякую та спасибі, які незрідка мають при собі слова, що посилюють вираження вдячності: щиро, сердечно, красно і т. ін.

Вислів спасибі більше поширений у Східній Україні. Первісне значення “спаси біг” стерлося у свідомості тих, хто розмовляє, про що і свідчить редуктивно-зрощена форма.

Народним етикетом передбачено відповіді на подяку. Їхній вибір залежить від того, за що дякуємо: коли за їстівне, тоді — на здоров’я або їжте на здоров’я, коли за якусь річ із одягу — носи (зноси), носіть (зносіть) здоровий (-а, -і). Вельми поширені відповіді на подяку прошу та будь ласка.

За умов піднесеної тотальності спілкування, в офіційних ситуаціях слова подяки можуть уживатися із дієсловом дозвольте: дозвольте подякувати вам за... Таке стилістичне забарвлення мають й інші конструкції. Приміром: “Прийміть мою найсердечнішу подяку за Ваше щире співчуття” (Михайло Коцюбинський), “Щира дяка Вам від нас обох за надіслані книжки” (Леся Українка). У згаданих висловах яскраво виявляється функція ввічливості, й тому використання їх належить до обов’язкових етикетних настанов, пише журнал-дайджест “Урок Української”.

Хоча бувають і прикрі випадки. Рівненський тижневик “Панорама” опублікував інтерв’ю, в якому один із авторів проекту факсимільного перевидання “Кобзаря” 1840 року розповів, як виник задум, та хто його втілював. Видання справді цікаве. А коли цей чоловік повідомив, що один примірник дарує редакції, то у відповідь, зрозуміло, почув “дякую”. І тоді на те “дякую”, ніби перекреслюючи все, що доти мовив про важливість і цінність автентичного “Кобзаря”, сказав:

— Нема за що.

То є за що дякувати чи подарунок того не вартий?

І ще. Українське спасибі великим не буває — це калька з російського большое спасибо. Уже неодноразово наголошували на цьому українські видання, але знову й знову лунає: “Велике, дуже велике спасибі вам...”

* * *

“Спричиняти чи викликати?”

Слово спричиняти відрізняється від свого синоніма викликати тим, що пов’язане з негативними наслідками. Спричинити хворобу, спалах епідемії, невдоволення, спротив, але тільки викликати овації, захват, почуття гордості, сміх, радість. Як видно з прикладів, розглядувані дієслова поєднуються з безприйменниковим орудним відмінком. Спричиняти зрідка трапляється також у сполученні з родовим відмінком іменників та прийменником до. У сучасній мові така сполучуваність сприймається як порушення літературної норми. Порівняймо: “Це свідчить про низьку компетентність кадрів на місцях, що й спричиняє невдоволення” (з журналу) і ненормативний вислів: “Це спричинило до ідеологічних помилок” (з газети).

* * *

“Читаю в газетній статті: “Українству був притаманний вражаюче високий рівень народної культури”. Чи доречна тут лексема вражаюче? “

Наша мова знає слово разючий, поширене в літературі та в живому спілкування. То яка була потреба надавати перевагу кальці вражаючий, та ще й у формі прислівника вражаюче? Його міг би замінити котрийсь із синонімів: разюче, винятково, напрочуд або навдивовижу. Звучало б значно краще: “Українству був притаманний винятково високий рівень народної культури”. Наші мовці сьогодні також уживають слабнучий (замість дедалі слабший), задьористо (замість загонисто), пінистий (замість пінявий), ледве чи (замість навряд чи), непосвячений (замість невтаємничений), всеохоплюючий (замість всеосяжний), існуючий (замість сущий, сучасний, теперішній, наявний, здатний існувати), листати (замість гортати), стержень (замість стрижень), чеканити (монети) (замість карбувати).

* * *

“Чи є різниця у значенні прикметників периферійний і периферичний?”

Периферійний сполучається з найрізноманітнішими лексемами. Вживаючись із географічними назвами, найменуваннями об’єктів, споруд, закладів тощо, вказує на їхню віддаленість від центру, центральної частини чогось (країни, столиці, міста): периферійне містечко, периферійний театр, зоопарк; периферійна бібліотека, школа, галерея. Поєднується цей прикметник і з найменуваннями людей і є свідченням їхнього “нецентрального” походження, місця роботи, мешкання: периферійний журналіст, периферійна вчителька. У сполученні з назвами предметів характеризує місце виготовлення чи побутування їх: периферійне підприємство, периферійна газета. У переносному слововживанні з абстрактними назвами прикметник актуалізує значення “відсталий”: периферійний погляд, периферійна думка. В останні десятиріччя стосовно технічних пристроїв, систем він передає зміст “додатковий, допоміжний”: периферійна техніка, периферійні пристрої.

У мовній практиці трапляються взаємозаміни типу периферійний кровообіг і периферичний кровообіг. Щоб не припускатися помилок, слід пам’ятати, що слово периферичний усталилося в сучасній літературній мові у значенні “який стосується зовнішньої частини організму, віддаленої від його центральної будови”, наприклад: периферична нервова система, периферичні органи чуття, периферичний зір, периферичні сухожильний і м’язовий апарати.

НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

META - украинская поисковая система Украинский портАл Старт Украина

Tata-2004
...