Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Узаконені помилки

Людям властиво помилятися. Припускаються вони і мовних похибок. Як пише в своїй книжці “Культура слова” Олександр Пономарів, трапляється, що хтось із носіїв мови не знає якогось слова — компонента фразеологічної одиниці і замінює його близьким за звучанням. Цілісне значення фразеологізму нібито не порушено, тому лексично спотворена одиниця набуває поширення, відтискуючи на другий план первісний, закономірний варіант. А коли замислимося над кожним із складників звороту, то побачимо явне безглуздя.

У засобах масової інформації, приміром, досить часто вживають приказку на тобі, боже, що мені негоже (у ситуації, коли хтось дарує ближньому якусь абищицю, котру видає за щось поважне). Останнім часом навіть почали писати Боже з великої літери, проте це не зменшує зневаги до нього. Якщо подумки перенестися в час виникнення приповідки, одразу з’являються сумніви — чи наважився б хтось пропонувати непотріб Богові. А вся річ у тому, що правильна форма цієї приказки така: на тобі, небоже, що мені негоже (обидві частини римованої примовки мають, як і належить, однакову кількість складів). Небоже — форма кличного відмінка іменника небіж (племінник). Тепер усе ясно: багатий дядько кидає бідному небожеві якийсь не дуже ласий шматок.

Своєрідними мовними огріхами можна вважати чимало інших зворотів, що виникли внаслідок утинання, викривлення раніше цілком зрозумілих висловів. Ми нерідко використовуємо словосполучення ревіти білугою. Але ж білуга німа, як і всі риби. А ось ссавець із родини дельфінових підвідділу зубатих китів — білуха, яка досягає шести метрів завдовжки та півтори тонни ваги і має велике промислове значення, може ревіти, мукати. У мовленні маловідому назву білуха було замінено словом білуга — так з’явився цей фразеологізм.

Відомий вислів легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому потрапити в царство небесне вражає своєю химерністю. Порівняння, одначе, можна збагнути, якщо згадати, що в греків поряд зі словом kamelos — “верблюд” було kamilos — “канат, товста мотузка”. Вірогідність підміни тим більша, що довге е вимовлялось як і, kamelos звучало як kamilos. Правильніше було б: легше канат протягнути крізь вушко голки, ніж...

Через непорозуміння виникли назви: орангутанг — буквально “лісова людина” (так тубільці йменували тих, хто мешкав у хащах на острові Борнео, а європейці, які висадилися тут, вирішили, що йдеться про великих людиноподібних мавп); кенгуру (побачивши вперше в Австралії цих тварин, прибульці запитали в місцевих жителів, як ті називаються, і почули у відповідь — кенгуру, тобто “ми не розуміємо”); Канада — “хатини” (мовилося про маленьке село індіанців, що виявилося поблизу, пізніше — величезна країна).

У давнину помилки часто робили переписувачі манускриптів, чия праця була нелегкою: по 60—80 сторінок на день. Не врятував від ляпсусів і розвиток книгодрукування. Деякі з помилок згодом узаконили. Найвідоміший випадок — слово зеніт. В арабів було semt, так воно спочатку й записувалося в Європі, але якось чи то букву m вивели нечітко, чи над останньою паличкою третьої літери випадково з’явилася невеличка плямка, буква m стала сприйматись як дві: n та i, а все слово у такому вигляді — зеніт — увійшло в європейські мови, зокрема й українську. Хіба не парадокс?

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

 
НАЗАД | ЗМІСТ | ВПЕРЕД

© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua