Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Камінь спотикання

За належністю до роду та відмінковими закінченнями всі іменники в українській мові поділяються на чотири відміни. Нас же зараз цікавить друга відміна, а ще конкретніше — правопис закінчень іменників чоловічого роду в родовому відмінку однини. Чому? Бо саме тут найчастіше спотикаємося, коли відмінюємо ці слова.

Тож запам’ятаймо.

І. Іменники приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах) і -я (в м’якій групі), коли вони означають:

1. Назви осіб, власні імена і прізвища, персоніфіковані предмети, явища: тесляра, вчителя; Петра, Сергія, Стельмаха, Ємця; Вітра, Мороза та ін. (персонажі казок).

2. Назви тварин і дерев: вовка, коня, дуба, ясеня.

3. Назви предметів: ножа, плаща, телевізора, олівця, стола (й столу).

4. Назви населених пунктів: Києва, Очакова, Ямполя. Але: Кам’яного Броду, Кривого Рогу, Зеленого Гаю (складені назви з іменниковими закінченнями на -у,-ю).

5. Інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також суфіксами присвійності: Дніпра, Дінця, о. Колгуєва.

6. Назви мір довжини, ваги, часу тощо: кілометра; грама, тижня (але віку, року), назви місяців та днів: вересня, листопада (але листопаду — процес), понеділка; назви грошових знаків: долара, червінця; числові назви, слова, що стосуються порядку предметів при лічбі: десятка, мільйона, номера, параграфа.

7. Назви машин та їхніх деталей: комбайна, трактора, двигуна, поршня.

8. Терміни іншомовного походження, які позначають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їхні частини: атома, синуса, шківа тощо; українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, іменника, трикутника, числівника. Але: виду, роду, також синтаксису, складу.

ІІ. Закінчення -у (в твердій і мішаній групах) та -ю (у м’якій групі) мають іменники чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:

1. Речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, воску, гіпсу, граніту, квасу, льоду, меду, піску, сиру, спирту (але хліба).

2. Збірні поняття: ансамблю, батальйону, вишняку, гурту, каталогу, кодексу, лісу, оркестру, полку, реманенту, рою, тексту, хору; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: барвінку, бузку, звіробою, очерету, чагарнику, щавлю, ячменю (але вівса); назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету, ренклоду та ін.

3. Назви споруд, приміщень та їхніх частин: аеропорту, вокзалу, даху, замку, каналу, коридору, комплексу, палацу, поверху, стадіону, універсаму, але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва; -а (-я) вживаються і в іменниках — назвах архітектурних деталей: карниза, еркера, портика; обидва закінчення

-(-я) та -у (-ю) приймають слова: моста й мосту, паркана й паркану, плота й плоту.

4. Назви установ, закладів, організацій: банку, інституту, комітету, профкому.

5. Переважна більшість слів із зазначенням місця, простору тощо: абзацу, байраку, лиману, майдану, світу, яру, але: берега, горба, хутора тощо, а також зменшені форми на -к: ліска, ставка, ярка.

6. Явища природи: вітру, вогню, граду, землетрусу, морозу, смерчу, туману, холоду.

7. Назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху, суму.

8. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: авралу, бігу, галасу, дисонансу, догмату, достатку, екзамену, експорту, екскурсу, звуку (але, як термін, звука), ідеалу, інтересу, канону, клопоту, конфлікту, мажору, міражу, мінімуму, моменту, принципу, прогресу, реалізму, рейсу, ремонту, руху, світогляду, спорту, способу, тифу, хисту, шуму, але: ривка, стрибка, стусана.

9. Терміни іншомовного походження, що позначають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.: аналізу, електролізу, синтезу, ферменту, а також літературознавчі терміни: альманаху, епосу, жанру, журналу, роману, стилю, сюжету, фейлетону і под.

10. Назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, краков’яку, тенісу, футболу, хокею, але: гопака, козака (наголос на останньому складі).

11. Більшість складних суфіксальних слів (крім назв істот): водогону, живопису, родоводу, суходолу, але: електровоза, пароплава.

12. Переважна більшість префіксальних іменників з різними значеннями (крім назв істот): вибору, випадку, відзвуку, відпочинку, заробітку, запису, побуту, посвисту, сувою і т. д.

13. Назви річок (крім зазначених вище), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей тощо: Амуру, Байкалу, Дунаю, Мічигану, Рейну, Світязю, Ельбрусу, Паміру, Кіпру, Криму, Сахаліну, Азербайджану, Казахстану, Єгипту, Китаю, Донбасу, Сибіру тощо.

Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерал), акта (документ) — акту (дія), апарата (прилад) — апарату (установа), блока (частина споруди, машини) — блоку (об’єднання держав), буряка (одиничне) — буряку (збірне), вала (деталь машини) — валу (насип), елементу (абстрактне) — елемента (конкретне), інструмента (одиничне) — інструменту (збірне), каменя (одиничне) — каменю (збірне), пояса (предмет) — поясу (просторове поняття), рахунка (документ) — рахунку (дія), терміна (слово) — терміну (строк), фактора (маклер) — фактору (чинник) і т. д.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

 
НАЗАД | ЗМІСТ | ВПЕРЕД

© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua