Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Брати, а не приймати

Слова переписка і переписуватися нерідко вживають у невластивому їм значенні: “У мене з Миколою — давня переписка”; “Діти познайомилися в таборі відпочинку й переписуються”.

Переписка, чи точніше, переписування, означає по-українському не “обмін листами”, а “копіювання якогось тексту”: “Якби до вашого збірника мої “Єгипетські фантазії” не придались, то дуже прошу прислати мені їх назад, бо переписування мені тяжче йде, ніж складання віршів” (Леся Українка).

Писання листів та одержання відповідей на них називається листування, а дія — листуватися: “Між ними почалося листування” (Іван Нечуй-Левицький); “Федір Голубенко всю війну листувався з Валентиною” (Микола Руденко). Тож і в перших двох фразах замість переписка і переписуватися доцільніше було поставити ці слова.

Дієслово являтися має такі значення: приходити куди-небудь; появлятися, показуватися десь; ставати наявним. “У сні мені явились дві богині” (Іван Франко). Уживання його в ролі зв’язки у складеному присудку вважається за ненормативне. Неправильно: “Сидорук являється старостою курсу”. Треба: “Сидорук є старостою курсу”.

Словосполучення приймати участь, приймати до уваги (до відома, до серця) в літературній мові також помилкові. У всіх цих зворотах слід користуватися дієсловом брати, а не приймати.

Замість невластивого нашій мові активного дієприкметника існуючий маємо використовувати словосполучення наявний тепер або прикметники теперішній, нинішній: “Ціни найнижчі з наявних тепер (з теперішніх, нинішніх)”. Так само потрібно уникати слова діючий (діючі) в складі дієприкметникового звороту. Адже українськими відповідниками російських висловів действующие лица, действующее законодательство є дійові особи, чинне законодавство, а не діючі особи, діюче законодавство, як можна почути по радіо чи телебаченню, прочитати в газетах. Невже обов’язково дослівно перекладати російською постоянно действующая выставка? По-українськи достатньо сказати або написати постійна виставка.

У своїй книжці “Чи правильно ми говоримо?” Євгенія Чак привертає увагу читачів до складних випадків слововживання, подає конкретні рекомендації, як не припускатися помилок у цьому. За спостереженнями авторки, лексема більшість поєднується переважно з іменниками, що означають істот (більшість учнів, більшість дітей, більшість коней), або організації, підприємства, установи, заклади, функціонування яких пов’язане з діяльністю людей (більшість шкіл, більшість заводів). У таких випадках більшість можна замінити синонімічним словосполученням більша частина.

Проте інколи належить писати тільки більша частина. Зокрема більшість не вживається з іменниками, котрі позначають речовину в твердому, рідкому або газоподібному стані (сода, бензин, аміак); конкретні неживі предмети, якщо іменник стоїть в однині (наприклад, не можна сказати більшість стола, треба: більша частина стола); а також із збірними іменниками, що означають сукупність предметів (листя, одяг та ін.) Не узвичаєно подавати слово більшість у поєднанні з іменниками — назвами конкретних одиничних предметів: більшість зошитів, більшість груш, краще: більша частина зошитів, більша частина груш.

Коли йдеться про те, що пасажир залишає під час зупинки трамвай, тролейбус, автобус, автомашину, слід вживати дієслово виходити (“На якій зупинці ви виходите?”), а не злазити, вилазити, вставати, сходити, як нерідко трапляється в усному мовленні. Перші два слова в цьому випадку сприймаються як зниження стилю (“Вилізла з трамвая на першій зупинці”. “Де ви злазите?”), решта — як неточно вжиті: “На якій зупинці ви встаєте (сходите)?” Адже пасажир не обов’язково сидить у трамваї — він може і стояти; сходити можна з якогось підвищення, а види транспорту, про які мовиться, не сприймаються як предмети, розташовані на певній висоті. Тому, очевидно, на думку дослідниці, немає підстав у цьому контексті вживати дієслово сходити.

Фразеологічний зворот грати першу скрипку передає зміст “мати найбільше значення”. “Першу скрипку завжди грав Коваль” (Вадим Собко). Буває, що в цьому вислові замінюють слово першу на головну. Таку заміну не можна вважати правомірною, бо в музичній (оркестровій) практиці, звідки вислів походить, є термін перша скрипка, а не головна.

Лексема даний здебільшого є канцеляризмом і її варто уникати (лише інколи це слово виступає в таких контекстах, де немає змоги його замінити). В реченні у значенні даний можна вживати вказівний займенник цей (замість “на даному підприємстві” — “на цьому підприємстві”, замість “у даному разі” — “в цьому разі”).

Як порушення норми сприймається використання іменника мова в сполученні з дієсловом йдеться (“Мова йдеться про новий кінофільм”) замість мова йде або йдеться (без слова мова). Неправомірним є також уживання в усіх стилях, окрім поетичної мови, словосполучення річ іде (з цим же значенням).

В усному мовленні в лексемах типу надплановий (наднормовий, надпрограмний, надшвидкісний та ін.) часом паралельно з над застосовують понад (понадплановий, понаднормовий і под.). Проте в літературній мові частіше виступає перший варіант: надплановий. Над як частина складних слів, що означають підвищення якоїсь міри, межі, а також як прийменник у цьому значенні не потребує додаткових слів для семантичного посилення, однак в усному мовленні, а подеколи і в художній літературі натрапляємо на поєднання над зі словом більше. Наприклад, у “Школі над морем” Олеся Донченка: “А насмішок Олег боявся більше над усе.” Із стилістичного погляду слово більше тут зайве

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

 
НАЗАД | ЗМІСТ | ВПЕРЕД

© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua