Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Хитавиця, а не качка

На похибки лексичного та фразеологічного характеру раз у раз натрапляємо не лише в живій розмові, а й на сторінках періодичних видань, ба навіть у наукових працях і художніх творах. Причина? Тяжіння над авторами слів та зворотів російської мови, прагнення скалькувати ці лексеми й конструкції замість того, щоб знайти щось своє.

В одній з публікацій (та хіба вона одна така?) вжито фразу: “Колеги заслухали Головатюка на зборах і відчитали його за недисциплінованість”. Але ж дієслово відчитати, як-то кажуть, притягнуте сюди за вуха. Російське отчитывать в українській мові має відповідник вичитувати, причому комусь (а не когось): “Батько вичитав їй за поламану квітку” (Словник під редакцією Агатангела Кримського),— або прочитувати: “Добру молитву прочитали їй за брехні” (там же). А калька з російської тільки затуманила зміст речення.

За аналогією до російського звороту в переносному значенні идти навстречу наші засоби масової інформації вдаються до висловів: “Пішли назустріч студентам і відновили їм пільги на проїзд у залізничному транспорті”; “На комбінаті йдуть назустріч молодим спеціалістам, які прагнуть піднести ефективність виробництва”. Такі словосполуки ненормативні, оскільки в українській мові вислів іти назустріч виступає в прямому значенні: “Жодна підвода не йшла назустріч, на схід” (Олесь Гончар). Отже, в наведених вище фразах цей зворот годилось би замінити дієсловами посприяти, допомогти (підмогти).

Сповіщаючи про відкриття нової станції київського метро, одна з газет написала: “Підземний експрес плавно торкається з місця”. У нашій мові слово торкатися означає “притулятися до когось, чогось; хвилювати, зворушувати”: “Тремтливі руки матері лягли на його плечі, холодні губи торкнулися чола” (Панас Кочура). Тут ця лексема збігається значенням з російським трогать. Однак вислів трогаться з места, тобто починати переміщатися, українською передається рушати з місця, а не торкатися з місця, як це скалькував журналіст.

У діловому мовленні кальок особливо багато. “У кімнатах кидається в очі безпорядок” — читаємо в протоколі обстеження гуртожитку. Виділений вислів — буквалістичний переклад з російського бросаться в глаза. Проте жодної потреби в ньому не було, бо є природний український — упадати (упасти) в очі: “Щоразу впадали йому в око поодинокі берізки...” (Павло Загребельний). Є ще близький до цього зворот убирати очі: “Кожух такий, що очі вбирає” (Степан Руданський). Цей вислів уживається тільки в позитивному плані, тоді як перший — упадати в очі — може мати позитивне й негативне забарвлення.

Помилково думають ті, хто вважає, ніби російським расположиться, расположенный цілком відповідають українські розташуватися, розташований, і кажуть: “Супермаркет розташований поблизу стадіону”. Насправді дієслово розташуватися означає “тимчасово розміститися, стати, отаборитися”; до того ж, на переконання деяких мовознавців, воно стосується тільки людей, людського колективу, а не будівель, міст тощо: “Біля села була невеличка станційка, де розташувався штаб полку” (Олесь Досвітній).

У інших випадках варто вживати слова розміщати, розмістити, розміщатися, розміститися, отаборитися (“От і цар отаборився над морем” — казка), стояти (“Село Келеберда стоїть на лівому березі Дніпра” — Юрій Яновський), лежати (“Перед ним лежав на десятки кілометрів рівний степ” — Петро Панч).

Зворот одним словом (словом) було механічно перенесено з мови північного сусіди на український грунт, де його використовують як вставний. Але навіщо? Адже маємо досить популярний у народі тотожний вислів одне (одно) слово, яким і належить послуговуватися, а не робити безпредметні запозичення. Те ж саме можна сказати і про низку інших лексем. Слово інакомислячий, одним з компонентів якого є активний дієприкметник теперішнього часу, краще замінити більш відповідним морфологічній системі живої української мови інакодумець: “Інакодумців, чиї погляди відрізнялися від догм панівної в СРСР ідеології, оголошували ворогами народу і в кращому разі видворяли за межі країни” (з газети). А замість слова малоімущий, що його немає в наших словниках, треба вживати незаможний, малозабезпечений, низькооплачуваний: “Зростає кількість малозабезпечених родин”; “Низькооплачувані мешканці міста дістають допомогу від доброчинних організацій” (з газети).

Доходить інколи до курйозів. У одній з радіопередач на правознавчу тему було заявлено: “Він має статус юридичного лиця”. Російській лексемі лицо в юридичному та граматичному значенні в українській мові відповідає не лице, а особа. Тому треба писати і казати: “дієслово в формі першої особи однини; він має статус юридичної особи”.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

 
НАЗАД | ЗМІСТ | ВПЕРЕД

© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua