Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Не Іосіф, а Йосип

“Шановна редакціє! Я вивчаю рідну мову заново, самотужки. Тому нетерпляче чекаю щочетверга на газету “Хрещатик”, щоб у чергових “Уроках...” почерпнути для себе щось нове. Звороти й слова, про які дізнаюсь, вживаю в повсякденній розмові.

Прошу відповісти на такі мої запитання.

1. У російській мові в назвах міст Севастополь, Симферополь, Тернополь, Крыжополь закінчення однакові — -поль. Чому ж в українській Севастополь і Сімферополь закінчуються на -поль, а Тернопіль і Крижопіль — на -піль?

2. Кажуть: вищий навчальний заклад. Отже, абревіатура має бути ВНЗ, а вживають чомусь вуз. Може, тому, що так вимовляти легше. Як на мене, то для нашої мови більше підходить слово навчальний, ніж калька з російської учбовий. Чи маю я рацію?

3. Чому в театральних афішах пишуть: Нікіта Міхалков, Філіп Кіркоров, Іосіф Кобзон, а не Микита Михалков, Пилип Киркоров, Йосип Кобзон, як цього вимагає український правопис?

4. У програмі телебачення назву відомої кінокомедії Ельдара Рязанова переклали українською “З легким паром”. Але хіба це правильно? Треба “З легкою парою”. Адже йдеться про фізичний стан води при нагріванні, а не про зоране поле (під пар).

З повагою Іван Пузиревський, пенсіонер, 62 роки.

Мешкаю в Києві на вулиці Пугачова, 6/29, кв. 79“.

Відповідаємо, Іване Івановичу. За часів Катерини ІІ і пізніше було модно називати нові міста чи перейменовувати старі по-грецькому. Неодмінний компонент цих назв — закінчення -поль (від polis — “місто”): Маріуполь, Мелітополь, Нікополь, Овідіополь, Севастополь, Сімферополь (а не Симферополь, як дехто пише). Закінчення ж -піль походить від українського слова “поле”: Бориспіль, Іванопіль, Костопіль, Крижопіль, Ольгопіль, Тернопіль, Ямпіль. У російській мові такої різниці в написанні наведених вище найменувань немає.

Щодо другого запитання. На нього, власне, вже дано відповідь. Ось що пише мовознавець Олександр Пономарів у своїй книжці “Культура слова” (Київ, “Либідь”, 1999): “В офіційно-діловому мовленні, на сторінках газет, у радіо- й телепередачах широко використовують слово учбовий, хоч його існування в українській мові викликає багато сумнівів, оскільки відсутнє слово учба, від якого воно могло б бути утворене. Учбовий являє собою спотворене запозичення з російської мови. Замість нього треба вживати навчальний: навчальний план, навчальне приміщення, навчальний заклад, навчальна частина, навчальна практика тощо. Якоюсь мірою слово учбовий затримується в нашій мові через наявність його в абревіатурі вуз (вищий учбовий заклад). У роки прискореного зближення мов аж до їхнього злиття слово вуз, на жаль, витіснило справжню українську абревіатуру виш (вища школа), широко вживану в двадцятих і тридцятих роках, а в творах українських письменників і пізніше: “Дочка в той час училася в Новосибірську, в одному з вишів” (Іван Ле). Тепер виш, мабуть, варто повернути до активного вжитку”.

На третє запитання відповімо так: люди, які пишуть театральні афіші, або елементарно неграмотні, або свідомо ігнорують наш правопис на догоду заїжджим російським “зіркам”.

І останнє. “З легким паром” чи “З легкою парою”? Вибачте, але тут усе-таки треба надати перевагу першій назві. Академічний Словник української мови (СУМ) фіксує пар також як синонім слова пара. У цьому значенні його вживали й класики української літератури: “Стовп гарячого пару виривався з-під покришки самовара” (Іван Нечуй-Левицький); “З лісу тягне теплим паром” (Іван Франко).

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

 
НАЗАД | ЗМІСТ | ВПЕРЕД

© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua