Уроки державної мови Уроки державної мови Уроки державної мови
 
НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД

Був коваль чи був ковалем?

У якому відмінку — називному чи орудному — маємо ставити іменник і прикметник, якщо вони виступають у складеному присудку поряд з дієсловами бути, звати тощо? Як краще сказати по-українському: “Дмитро Луценко був поет-пісняр” чи “Дмитро Луценко був поетом-піснярем”; “Невістка була гарна господиня” чи “Невістка була гарною господинею”?

Це — ніби паралельні форми, писав відомий мовознавець Борис Антоненко-Давидович, однак у сучасному мовленні помітна схильність до вживання тільки однієї з них — орудного відмінка: “Петро був першим учнем у класі”; “Вона була досвідченою лаборанткою”; “Усе життя вони були наївними, як діти”.

А котрому з цих відмінків надавали переваги українська класика та фольклор? “Обоє вони були сироти, побралися й жили собі двійко” (Марко Вовчок); “Мене звуть Андрій Корчака” (Іван Нечуй-Левицький), “Будь мені лицар та вірнесенький” (з народної пісні). Як бачимо, в усіх трьох реченнях іменники в називному відмінку. Але дуже часто натрапляємо на фрази з орудним відмінком: “То був волом, а то хочеш зостатися конем” (Матвій Номис).

Виходить, ніби це однаково, який поставити відмінок іменника в складеному присудку — називний чи орудний? Ні, не однаково. Якщо проаналізувати наведені вище приклади, неважко помітити, що називний відмінок застосовують тоді, коли іменник і прикметник мають незмінну властивість — сироти, ім’я й прізвище — Андрій Корчака, лицар вірнесенький, тобто людина, що відзначається відданістю комусь на все життя, довіку. Зате там, де йдеться про несталу або тимчасову ознаку в іменнику й прикметнику, надають перевагу орудному відмінку: був волом.

Великий знавець слов’янських мов, український учений Олександр Потебня вважав, що фраза, яку прочитав у галицькому виданні: “Історія є вчителькою життя”,— належить до полонізмів і її треба було виправити на вимоги нашої мови: “Історія є вчителька життя”.

На основі цього в наведених на початку фразах правильно буде сказати: “Петро був перший учень у класі”; “Вона була досвідчена лаборантка”; “Усе життя вони були наївні, як діти”. Адже іменники й пов’язані з ними прикметники тут означають постійну властивість. Проте можна сказати й так: “Попервах Петро був першим учнем, а потім став мало не останнім”; “Хоч вона була й досвідченою лаборанткою, але перейшла на іншу роботу”; “Вони були наївними, як діти, поки їх не спіткало лихо”. Тепер іменники та прикметники передають уже не постійну, а тимчасову ознаку, тому й ужито орудний відмінок.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

 
НАЗАД | ЗМІСТ | ВПЕРЕД

© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua

Напольные конвекторы отопления водяные.