Сторінка автора

У нас горе. 29 вересня 2004 року, так і не опритомнівши після складної операції, на 71-му році пішов з життя старший літературний редактор “Хрещатика”, патріот України і просто порядна людина Борис Петрович Рогоза.

Борис Рогоза
Борис Рогоза

Підступний інсульт забирає тих, хто живе напружено, забуваючи про відпочинок, віддаючись роботі до останнього. Так і автор “Уроків державної мови”, котрі викладав щочетверга ось уже протягом п’яти років, позаминулого тижня поставив крапку в черговій статті, здав її на верстку. І вже ніколи не повернеться. Як не повернеться тепер на шістнадцяту сторінку започаткована Борисом Рогозою популярна рубрика. Вперше і востаннє на її місці — наше прощальне слово.

Ми не встигли видати “Уроки…” окремою книжкою. Доля розпорядилася так, ніби чекала трагічного завершення. Але дала змогу сказати слово про цінителя і знавця рідної мови.

Спеціальна рубрика, присвячена державній мові, стала популярною серед освітян і учнів, чиновників і політиків. Жодного разу не пропустив “Уроків…”, хоча роки брали своє. Бо почуття обов’язку було понад усе. На адресу “Хрещатика” надходили листи навіть з-за океану з подяками за ту велику буденну справу, яку робив скромний літературний редактор нашої газети. А тепер пішли листи-співчуття…

Після Бориса Петровича залишилися його праці, велика бібліотека, у якій є твори Василя Стуса, Василя Симоненка, рідкісні книжки з правдою про пакт Молотова — Ріббентропа, надіслані з діаспори. Залишиться і добра пам’ять про людину, яка для багатьох стала Учителем, заклавши основи професійної журналістської майстерності, любові до мови, до Батьківщини, до ближнього.

…Коли у Ставах 16 лютого 1934 року з’явився на світ майбутній літератор, хлопчика назвали Борисом на честь поміщика, який дбав про односельців і по якому живе добра згадка. Материнська земля завжди вабила Бориса Петровича, душа знаходила спокій саме там. Тож не випадково заповідав поховати його у рідних Ставах…